Про святого Климента Марію Гофбауера говориться, що то був «святий без чудес». Він був трохи схожий на простого селянина. Міцної статури, середнього зросту, тільки долоні мав ніжні.
Навіть ставши Генеральним вікарієм, працював на полі і в кухні. Був раціональний, практичний, конкретний і безпосередній, а інколи могло здаватися, що сухуватий. Не терпів ханжества і малодушності.
Варшавський чех
Сьогодні, 15 березня, редемптористи читають свої окремі молитви, мають свої окремі читання у Літургії Годин і свої урочистості по спільнотах. Бо Климент Марія Гофбауер — їхній святий.
Він був дуже «людський», до справ підходив із гумором. Одного разу, побачивши, як надміру акуратний священик усе тре і тре келих і патени після Святої Меси, підійшов до нього і сказав: «Залиш щось трохи для ангелів!» Постійно боровся з поривчастим темпераментом, хоча жартома казав до співбратів: «Я щодня Богу дякую, що залишив мені цю вибуховість і дражливість, бо це утримує мене в смиренні й береже від пихи».
«Він не обманював себе, що без чуда Божих дарів зерно Слова не зростатиме на цілині людських душ», — написав провінціал Варшавської провінції редемптористів о.Януш Сок CSsR з нагоди сьогоднішнього спомину св.Климента, званого апостолом Варшави.
Цього року минає також 210 років, як редемптористів було вигнано з польської столиці. Повернулися вони лише через 75 років, стараннями о.Бернарда Любєнського SCsR.
Чех, німець, австріяк
Климент Гофбауер народився 1751 року на Моравії. Його батько був чех із Будейовіц на ім’я Павел Дворжак, але коли сім’я перебралася на Моравію, в Тасовіце, він змінив прізвище на німецьке Гофбауер (що, зрештою, за сенсом відповідає чеському Дворжаку). Жінка Павла Дворжака була з сім’ї Штеєр, її батько був місцевим суддею. Сина охрестили під ім’ям Ян, а Климентом він став пізніше, вже коли був пустельником у Тіволі під Римом. Ян Гофбауер був дев’ятим із 12 дітей. Юнаком вивчився на пекаря, але, відчуваючи покликання до священства, розпочав навчання. Абат у містечку Зноймо, де молодий Гофбауер працював підмайстром пекаря, по-дружньому його навчав, чого міг. Так чотири роки Климент мав змогу відвідувати монастирську школу.
Моравією правила Марія Терезія, австрійська імператриця. Дитинство святого Климента припало на тяжкий період воєн між Прусією та Австрією. Як кажуть сьогодні, це була «гуманітарна катастрофа». З 12 дітей Гофбауерів вижили четверо синів і одна донька.
З юних років майбутній святий знав, що хоче присвятити себе Богові. У 24 роки розпочав паломницькі шляхи. Климент відбував паломництва до Рима і в певні періоди життя був пустельником. Саме там, у пустельні в Тіволі він при ногах Богородиці вслуховувався у поклик Бога і зрозумів, що пустельня — не його шлях, йому треба більш діяльне служіння.
Однак на перешкоді знову ставали фінанси, точніше, їх брак. Климент покладався на волю Божу і чекав. Одного разу після недільної Меси у Відні, де він працював пекарем, Климент побачив трьох багатих дам, які через рясну зливу не могли вийти з храму, і спитав, чи не покликати їм фіакр. Дами були вдячні, склалася розмова, і Климент зізнався, що хоче стати священиком, але не має за що вивчитися, бо бідний. Дами сказали, що його бажання прекрасне, а гроші — не проблема. Цим жінкам о.Климент був вдячний до кінця життя. Через дев’ять років після вимушеної перерви в освіті, у 32, він повернувся до навчання.
Освіта і покликання
Навчаючись в університеті, молодий Гофбауер мусив долати неприязнь до того, як подавали науку. То були часи йозефінізму, майже безмежного поклоніння кайзеру. Одного разу на лекціях він не витримав. Підвівся, сказав до викладача: «Перепрошую, але те, що ви говорите, уже не католицьке» — і покинув університет. Викладач пізніше йому дякував за це життєве повчання. А Гофбауер вирішив продовжувати освіту в Римі, де познайомився з трудами св.Альфонса Марії Лігуорі — засновника редемптористів.
До редемптористів вступив у Римі 1784 року, після свячень був посланий на північ Європи. Для редемптористів стояло питання про «заальпійське розширення», аби конгрегація не завмерла в розвитку, «застрягнувши» на півдні Альп. У Відні перспектив не було: кайзер закрив понад 800 католицьких монастирів, а парафіяльні місії (пріоритет діяльності редемптористів) були заборонені. Климент із товаришем Тадеушем, двоє новоспечених редемптористів, подалися до Варшави, збираючись через Польщу дістатися Білорусі. Але сталося не так, як він думав.
У Варшаві в 1787 році, на прохання Апостольського нунція Фердинанда Салюццо і короля Станіслава Августа Понятовського, о.Климент розпочав служіння у поєзуїтському храмі в Старому Місті. Він був єдиним у Варшаві священиком, який знав німецьку. 1788 року на прохання німецького братства розпочав працю при храмі св.Бенона. (Тому перших редемптористів у Польщі називали бенонітами.)
Служіння бідним — і освіченим
Церква була напівзабута, житло при ній було напівзруйноване. Німці, хоч і католики, справами церковного буття майже не цікавилися. А поляки допомогу не надавали, бо для них німці були «прусаки», вороги, які 1772 року брали участь у загарбанні Польщі. Німецькі й німецькомовні осередки вважалися небезпечними.
Та о.Климент розгорнув пастирську діяльність, організовуючи школу. Умовою вступу була не мова і не національність, а бідність. Таким чином незабаром у школі налічувалося вже близько 200 дітей. Редемптористи заснували сиротинець і школу для хлопчиків, а також першу на польських теренах безплатну професійну школу для дівчат.
Відомою є оповідь про те, як у турботі про отримання сиротинця о.Гофбауер мусив жебракувати. Хтось, кого він попросив про подаяння, так розізлився, що вдарив його в обличчя. Апостол Варшави прийняв ляпас із гідністю і сказав: «Це для мене, а що для моїх сиріт?»
Він оточував пастирською опікою проституток, хворих і вмираючих, провадив апостольство серед інших конфесійних груп (протестантів, юдеїв), сповідав і виголошував реколекції по жіночих монастирях. Організував друкарню і бібліотеку, друкував шкільні підручники, релігійні книжки та польські переклади творів св.Альфонса.
Високо цінуючи роль мирян у Церкві, заснував Товариство Облатів Пресвятого Відкупителя, яке зібрало еліту світських католиків, що провадили поглиблене релігійне і сакраментальне життя та були апостолами у своїх середовищах. Для кандидатів до свого згромадження о.Климент відкрив польський новіціат і семінарію.
Головним служінням була «неустанна місія» у храмі св.Бенона. Із напівзруйнованого й забутого він став одним із найпопулярніших у польській столиці. Вірні стікалися звідусіль, цінуючи дбання священиків про красу літургії, проповіді польською та німецькою на кожній Месі (зважмо, це часи латини і проповідей хіба що по неділях і святах), неустанне служіння в конфесіоналі та велику кількість різних молебнів. У цьому храмі завжди були квіти, горіли свічки, а під час Святих Мес, навіть у будні, грав оркестр у 50 осіб і співав хор. Отець Гофбауер вважав, що урочистий вистрій літургії притягує серце до Бога.
Земні нагороди
Через 20 років такої плідної діяльності варшавський осередок редемптористів був… закритий. А о.Гофбауера, декретом Фрідріха Августа, разом з 40 співбратами, арештували і вивезли над Одер.
Після місячного арешту їм звеліли роз’їхатися по рідних сторонах, однак без права повернення до Варшавського князівства. Отець Климент подався до Відня, де працював ще 12 років як ревний душпастир людей різних станів і професій.
При віденському храмі св.Урсули розвинув пастирство як його ректор, звертав особливу увагу на студентів і викладачів, а також на бідних і покинутих. Став ініціатором віднови релігійного життя у центральній Європі.
Помер у Відні 15 березня 1820 року. Беатифікував 1888 року його папа Лев ХІІІ, а папа Пій Х зарахував о.Климента Гофбауера до почту святих у 1909 році.
На надгробку святого у храмі Maria am Gestade у Відні зображено чоловіка зрілого, а в його правиці, яку він притискає до серця, — хрест. Обік у невеличкій труні спочивають його останки. Часточки з них є також у Варшаві: в головному вівтарі храму св.Климента Дворжака і в монастирській каплиці «у Бенона», де він назавжди залишився думками і молитвами.
За матеріалами: Католическая энциклопедия, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
