«Не виключено, що хід, який відкрився вчора, був частиною спільної системи підземних ходів двох сусідніх монастирів: домініканського та єзуїтського», — каже бр. Костянтин Морозов OFMCap, настоятель монастиря Матері Божої Ангельської, що знаходиться через дорогу.
Не можна сказати точно, що стало причиною — скоріше за все, викликана тривалими опадами підвищена вологість — того, що у вівторок 13 березня на території художнього музею у Вінниці під асфальтом просіла земля і утворилось провалля, в якому відкрився фрагмент підземного ходу, що веде у бік колишнього домініканського монастиря — нині це Спасо-Преображенський кафедральний собор УПЦ. Довжина відкритої частини ходу становить понад 18 метрів. Це вже не перший випадок знайдення підземних ходів у цій частині міста над Бугом. А в підземеллях капуцинського монастиря Матері Божої Ангельської, що буквально через дорогу, проводяться екскурсії.
«Це були евакуаційні ходи, які в той час, на випадок облоги, були в усіх монастирях, — сказав для CREDO настоятель монастиря Матері Божої Ангельської бр. Костянтин Морозов OFMCap. — Та й не тільки у монастирях. Будували їх і наші далекі попередники — вінницькі брати-капуцини. У 1760 році, коли завершилось будівництво нашого монастиря, (храм і монастир Матері Божої Ангельської було освячено 18 лютого 1761 р.) система підземних ходів вже існувала. Капуцини використали вже існуючі ходи, тільки прокопали хід, що вів у напрямку річки Південний Буг. Не виключено, що хід, який відкрився вчора, був частиною спільної системи підземних ходів двох сусідніх монастирів: домініканського та єзуїтського. Адже отці-єзуїти свої тунелі почали рити першими. Якщо судити з вигляду — то «вік» цього підземелля мав би бути приблизно таким, як і капуцинських. Хоча домініканці свої ходи прорили набагато раніше — ще до повстання Богдана Хмельницького. Але спочатку їхні ходи мали дерев’яне перекриття і стіни. Капуцини ж з самого початку будували з каміння».
Колись три католицькі храми у Вінниці знаходилися поруч: домініканський, єзуїтський та капуцинський. Нині римо-католикам належить лише капуцинський храм. Домініканський став православним собором, а єзуїтський — державним архівом.