У стражданні покинутих дітей, жінок, молоді, в середовищі війни – теж є муки серця, яке кровоточить, Хрест увібрав у себе усі тягарі світу.
На цьому наголосив Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті у проповіді під час Святої Меси, яку він очолив у столичному храмі св. Олександра у Вербну неділю 25 березня 2018 року.
«Протягом сорока днів ми готували наші серця молитвами, покутою та вчинками християнської любові. І сьогодні зібралися, щоби з усією Церквою розпочати святкування Пасхальної тайни: нині Христос в’їхав до Єрусалима, щоб там померти й воскреснути», – наголосив на контексті події Папський посланець.
Коментуючи Євангельське читання (Мк 14,1 – 15,47), Апостольський нунцій звернув увагу на рядки Письма, що оповідають про Ісуса у Гетсиманії та Розп’яття:
«Душа моя вся смутиться аж до смерти» (14, 34) – у саду, що збирає краплі крові Ісуса, який страждає, зосереджується особиста трагедія Господнього Сина. Нам легко думати про Божу велич — та, як людям, надзвичайно важко прийняти Його страждання: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (15, 34) Як Ісус може питати про самотність у Бога, якщо сам Ним є?! Якщо дивуємося цьому, то насправді не вміємо зрозуміти мук Христа; у середині нашого серця маємо відчуття, ніби все це театр. Ніби і так усе відомо: Господь – Він же ж Воскресне! І навіть не усвідомлюємо, наскільки героїчним був наш Бог, беручи на себе нестерпний біль Розп’яття.
«Ще одне страждання – самотність Того, Хто покинутий. Хоча незадовго до цього Він був проголошений Месією, та над Ним насміхаються: якщо ти Син Божий, зійди із хреста, щоб ми побачили й увірували (15, 32)», – процитував Євангеліє нунцій.
Папський посланець зауважив, що у стражданні покинутих дітей, жінок, молоді, в середовищі війни – теж є муки серця, яке кривавить: «Це справжнє страждання, яке по людськи позначає життєву історію Ісуса; Хрест увібрав у себе всі тягарі світу».
Згадуючи євангельську оповідь про намащення Ісуса миром у Витанії, архиєпископ Клаудіо наголосив:
«Жінка, яка намащує Христові голову пахучою олією, – має співчуття до Його страждань. Це єдиний гідний поваги жест в усій цій події – але і з нього насміхаються та критикують. Однак текст Євангелія каже, що цей учинок ніколи не буде забутий».
«Протягом Страсного тижня теж постараймося поспівчувати Богові: заміть того, щоб перекладати на Нього наші страждання, спробуймо розділити з Ним Його муки, – висловив прохання нунцій. – Якщо воліємо відчувати Його всемогутнім і готовим почути наші прохання – уявляймо Його розіп’ятим і покинутим. Будьмо близькими до Бога, який страждає».
«Ви, дорогі українці, у вашій культурі, поезії, піснях завжди мали величезну здібність співчувати болю і стражданням. Будьте ж поруч із Богом: витирайте Його рани, піт, допомагайте Йому дихати на хресті, принесіть посудину з пахучою оливою і намастіть Його голову», – закликав Папський посланець.
«Зробімо відмінне від того, що вчинив натовп біля Хреста. Візьмімо Тіло померлого Ісуса у свої обійми, наче Його Мати — і, можливо, переживаючи цей досвід, зможемо зрозуміти, як сильно Бог нас любив: не у силі чудес, але у стражданні. Не покидаймо Його, не залишаймо самотнім перед несправедливою смертю, на яку Його прирекли. Слідуймо за ним Хресною Дорогою, не зрікаючись і не кажучи, як Петро: не знаю Його. Але з ніжністю і делікатністю того, хто у тиші співчуває стражданням Христа. Супроводжуймо Розіп’ятого! Будьмо тими, які Його утішають, – бо ж Його біль безмежний», – наголосив архиєпископ.