Роздуми над Словом Божим на Пасхальну вігілію у святу ніч

Пасхальна ніч у традиції Ізрáїля та Церкви є великою ніччю спасіння. Під час цієї ночі відбувається наш вихід з умовного Єгипту — вихід із неволі гріха. Багато-багато століть тому Бог вибрав собі народ і привів його до Обіцяної Землі. Під час Пасхи, яку Він сам звершив, Христос Господь набув кожного з нас собі на власність. Цієї ночі ми урочисто відзначаємо смерть і воскресіння Ісуса Христа — центральний момент діла спасіння, серце історії, подію, яка надає сенс усьому.

Цій ночі, яка стала світлом, передували чотири особливі ночі, які  були наче анонсом, провіщенням тієї єдиної.

Перша ніч – створіння

Бут 1, 1-5: В началі сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над поверхнею безодні, а дух Божий ширяв над поверхнею вод.
І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло і від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок — день перший.

Таргум Онкелоса: Воістину чотири ночі записано в Книзі Пам’яті. Перша ніч була тоді, коли Господь об’явився над світом, щоб Його сотворити: світ був безлюдний і порожній, а темрява була над поверхнею відхлані, однак Слово Господа було світлом і просвітило її. І назвав її: перша ніч (кідуш першої чаші).

Це перша ніч, яка була перед першим світанком у світі. Ніч творіння. Як Бог творив? Єврейські мудреці кажуть, що Бог мусив себе трохи применшити, «скоротити», щоб у собі зробити трошки місця для творіння. Адже Всевишній усе наповняв! Господь у своїй любові уділив нам місце для існування, дав нам змогу бути в Ньому.

Бог применшив себе, щоб прийняти світ у своє лоно, як матір приймає дитину. Певно невипадково Боже милосердя у Біблії виражено словом рахамім — тобто «лоно»!

Важко уявити собі Всемогутнього Бога, який у великій кімнаті Всесвіту взяв свої речі і трохи посунувся, аби поруч оселилися нові істоти — істоти вільні, навіть настільки вільні, що можуть відмовити самому Богові.

Тільки у світлі були сказані слова: «І побачив Бог усе, що утворив був: і воно було дуже добре». Ми потребуємо світла, аби щось побачити як ДОБРЕ, приємне Богу, миле Богу.

Ніч Авраама – ніч віри

Бут 22, 1-2: Тими днями Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!» Той же відповів: «Ось я!»Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її Я тобі вкажу».

Таргум Онкелоса: Друга ніч була тоді, коли Господь об’явив себе Авраамові, коли той мав сто років, а Сара, його дружина, — дев’яносто, аби звершилося те, що говорить Писання: Авраам почне у віці ста років, а Сара народить у віці дев’яноста років. Ісаак мав тридцять сім років, коли був принесений у жертву на вівтарі. Небеса знизилися і зійшли, Ісаак споглядав їхню досконалість і його очі були засліпленні їхньою досконалістю. І назвав її друга ніч (кідуш другої чаші).

Ким був Авраам? Одним із кочівників Близького Сходу. Яку ніч він переживав у момент свого покликання? Авраам був життєвим банкрутом, тому що не мав потомка, не мав когось, хто був би продовженням його життя.

І Бог обіцяє йому потомство: як зорі на небі, як пісок на березі моря. Авраам повірив і пішов за Божим Словом. Ця ніч стала ніччю надії. Але вона ще не була справжньою ніччю Авраама. У віці ста років Авраам отримав сина згідно з обітницею. Міцно прив’язався до нього, полюбив його більше, ніж будь-кого.

І тут розпочинається ніч віри: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення».

Авраам нічого не може сказати, все робить мовчки, але має віру в серці: віру в Бога і в Його слово. Де можемо узріти цю віру? В тих словах, які він каже своїм слугам:

«Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас».

Як Авраам міг таке сказати? Як він міг сказати, що «повернемося до вас», якщо Ісаака мав принести в жертву? Отці Церкви кажуть: Авраам вірив, що навіть і в такому разі Бог зможе повернути йому сина!

Чому Авраам нічого не каже синові? Чому просто не сказав: «Бог потребує, аби тебе скласти в жертву». Сьорен К’єркегор, коментуючи цю подію, від імені Авраама каже так: «Господи, краще, щоби він думав, що то я нелюд, аніж мав би втратити віру в Тебе».

Авраам більше дбав про те, щоб Ісаак не втратив віри. Він думав, що як скаже синові, навіщо вони туди йдуть, Ісаак втратить віру в Бога. Тому волів, щоб Ісаак скоріш вважав його самого за якусь нелюдську потвору, ніж засумнівався в Богові.

Друга ніч — це коли віриш Богові навіть тоді, коли Бог мовчить, нічого не відповідає, нічого тобі не пояснює, і здається, що навіть не вислуховує твоїх молитов.

Один із євреїв Варшавського гетто, коли була пожежа і всі захисники гетто гинули, написав у своєму листі: «Вірю в Бога, навіть тоді, коли Він зробив усе можливе, щоб я в Нього не вірив».

Коли віриш Богові навіть тоді, коли Він усе зробив для того, щоб ти не вірив, — це твоя друга ніч!

Третя ніч – ніч Виходу

Вих 14, 15 – 15, 1: Тими днями сказав Господь Мойсеєві: «Чого голосиш до Мене? Вели синам Ізрáїля, нехай вирушають. Ти ж підійми твою палицю та простягни твою руку над морем і розділи його, і нехай сини Ізрáїля сушею пройдуть через середину моря. Ось Я закаменю серце єгиптян, і вони підуть за вами слідом, і тоді покажу на фараоні і на всім його війську, на колісницях і на вершниках його Мою славу. І взнають єгиптяни, що Я — Господь, як покажу на фараоні, на колісницях і на вершниках його Мою славу».
І повернувся тоді ангел Божий, що йшов поперед табору Ізрáїля, та й спинився позад них; і стовп хмаровий, що йшов перед ними, спинився позад них. Він спинився поміж єгипетським табором та ізрáїльським табором; і була хмара темрявою для одного табору і світилом для другого, так, що не наближався один табір до другого всю ніч.
І простяг Мойсей руку над морем, і відганяв Господь море всю ніч сильним східнім вітром, і зробив море сухим, і води розділились; і сини Ізрáїля ввійшли і йшли серединою моря по суші; вода була для них стіною праворуч і ліворуч. Єгиптяни погнались, і рушили слідом за ними всі фараонові коні, колісниці і вершники в середину моря. В ранішню сторожу глянув Господь із вогненного та хмарового стовпа на єгипетський табір та й стривожив його; позагальмовував колеса їхніх колісниць, так, що ці з трудом просувались наперед.
І закричали єгиптяни: «Втікаймо від Ізрáїля, бо Господь воює за нього проти єгиптян».
Тоді Господь сказав Мойсеєві: «Простягни руку над морем, і нехай води хлинуть назад, на їхні колісниці і на їхніх вершників».
І простяг Мойсей руку над морем, і на світанку воно повернулося знову на своє звичайне місце; єгиптяни ж, утікаючи, йшли йому назустріч. Отак то кинув Господь єгиптян у середину моря. Злились води знов докупи та й затопили колісниці, вершників та все фараонове військо, яке увійшло за ними в море; ані один із них не залишився. Сини ж Ізрáїля йшли по суші, посеред моря, і води для них стояли, як стіна, праворуч і ліворуч.
Отак вирятував Господь у той день Ізрáїля з руки єгипетської, і побачив Ізрáїль єгиптян мертвими на березі моря. І як побачив Ізрáїль, з якою потугою Господь побив єгиптян, став народ боятися Господа та й повірив Господу й слузі його Мойсеєві. 

Таргум Онкелоса: Третя ніч спасіння була тоді, коли Господь вночі об’явився проти єгиптян: Його рука вбила всіх первородних Єгипту, Його правиця захистила усіх первородних Ізрáїля, щоби звершилися слова Писання: «Ізрáїль є Моїм первородним» (Вих 4, 22). І назвав її — ніч третя (кідуш третьої чаші).

Третя ніч увічнює Вихід із Єгипту, з неволі, перехід через Червоне море:

«Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб’ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд; Я — Господь. Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю» (Вих 12, 12-13).

Кров Агнця зробила так, що смерть обминула ізраїльтян. Саме тут використане слово песах — «обминути». Але це слово має дуже близький зв’язок з іншим: пасах — «шкутильгати», «зробити когось калікою», «підскакувати», «перескакувати», «проходити понад домами». Інколи ці слова вживаються навзамін: Іс 31, 5: «Як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь сил захистить Єрусалим; захистить, визволить, пощадить і врятує».

В Ісусі Христі Бог закрив нас, як птах покриває своїми крилами пташенят. Смерть пройшла над нами і стала «шкутильгати». Господь зробив смерть калікою.

Тому грецькою мовою цей вираз перекладено як хипербазіс — «пройти понад».

Четверта ніч – ніч Месії

Мк 16, 1-7: Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, і Соломія купили пахощів, щоби піти й намастити Його. І на світанку першого дня тижня, як зійшло сонце, вони приходять до гробниці.
І говорили вони між собою: «Хто відвалить нам камінь від входу в гробницю?» Та придивившись, бачать, що камінь відвалений, хоча був дуже великий.
Увійшовши до гробниці, вони побачили зодягненого в білий одяг юнака, який сидів праворуч, і жахнулися.
А він каже їм: «Не лякайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розіп’ятого? Він воскрес — нема Його тут! Ось місце, де поклали Його! Та йдіть і скажіть Його учням та Петрові: “Він випереджує вас у Галілеї. Там ви Його побачите, як і сказав вам”».

Таргум Онкелоса: Четверта ніч буде тоді, коли світ осягне свою мету, щоб бути спасенним. Скрушеними будуть залізні ґрати, а покоління безбожних знищене. І Мойсей повстане з путини і Цар з висоти: а Слово буде йти між ними, і будуть іти разом. Це ніч Пасхи в ім’я Господнє, ніч призначена і приготована для спасіння усіх дітей Ізрáїля в кожному Його поколінні (кідуш четвертої чаші).

Четверта ніч — це ніч Месії, який приходить як Світло серед темряви, як Слово серед тиші, як Життя, перемагаючи смерть.

Четверта ніч — це ніч зради, видання Ісуса на страждання, на смерть. Але ця ніч завершується світанком першого дня: світанком Воскресіння.