Розділити застілля із Богом

Роздуми над Словом Божим на четвер ІІІ Великоднього тижня

Тіло Ісуса Христа стає хлібом після того, як Він вмирає на Хресті: тільки після того, як Ісус складає жертву свого Життя Богу Отцю, за нас і за наші гріхи, — лише після цього ми можемо споживати Його Тіло в Євхаристії. Коли у Старому Завіті євреї складали жертву, то частину з того, що складали, вони споживали самі; інша частина спалювалась. Таким чином, людина через жертву наче засідала за один стіл із Богом (чи з божеством, якщо йдеться про язичників). Розділити з кимось хліб, свою трапезу, — промовистий стародавній знак, який означає дружбу, прийняття тим, із ким розділяєш свій хліб.

У сьогоднішньому Євангелії Ісус говорить нам, що ініціатором Євхаристійного столу є сам Бог Отець: «Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, який послав Мене, не приведе його». Це не тільки людина прагне, свідомо чи не свідомо, поєднатися наново з Господом: Він сам є ініціатором нашої зустрічі і перший висилає пропозицію дружби. В Євхаристії Ісус Христос сам стає для нас поживою. Не лише ділиться чимось своїм, Він віддає все, що можливо: своє Тіло і Кров.

Євхаристія є знаком безмежної любові Бога до нас. Його любов прагне єднатися з нами, єднатися так глибоко і тісно… Якою ж великою є ця любов!