Роздуми над Першим читанням на понеділок ІХ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Благодать вам і мир хай помножаться в пізнанні Бога й Ісуса, нашого Господа! Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила через пізнання Того, хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками божественної природи, уникнувши розтління пожадливістю, яке є у світі.
Тому, докладаючи усю пильність, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов.
2 Пт 1, 2-7
Початок Другого послання святого апостола Петра частим повторюванням підкреслює важливу для автора тему — пізнання Бога (4 рази повертається це слово). Пізнання дароване віруючим Божою силою (а не здобуте ними самими) та приносить християнам благодать і мир. Але до цього дару з висоти людина має докласти ще власних зусиль, щоби пізнання, яке є в чесноті, породило стриманість, або краще «самовладання, самоопанування». І далі йде шерег характеристик, що завершуються любов’ю. Пізнання не замикається в собі, а провадить далі, допомагає іншим аспектам християнського життя зростати в досконалості. Бо віра не вичерпується теорією! Знання має вести до практики, до чітко окресленої етики. Самі вчинки без пізнання можуть бути обмеженими, як і пізнання без учинків може не вистачити.
Християнин має постійно помножувати своє пізнання Бога, щоби помножувалися в ньому благодать і мир. Тому — постійне старання йти вперед, не зупиняючись на досягнутому. Але справжня теологія веде до практики, має робити нас кращими, наші вчинки й думки. Якщо я добре навчаюся у школі Ісуса, то уникатиму розтління світських пожадливостей і зростатиму в дієвій любові. Євангеліє показує застосування цієї істини: розуміння і знання не дали користі, бо «вчені» не захотіли діяти відповідно до знань… Обережно! Будьмо уважні!
фінансово.
Щиро дякуємо!
