Запитання:
Якщо двоє чоловіків нетрадиційної орієнтації хочуть жити разом, не претендуючи на шлюб або усиновлення дітей, то що в цьому поганого? Двоє людей відчувають один до одного позитивні почуття — хіба є в цьому якийсь гріх?
Відповідає на запитання Vatican News:
Саме по собі спільне проживання двох осіб нетрадиційної орієнтації не є гріхом, так само, як і сексуальна орієнтація або схильність не є сама по собі гріхом. Гріх — дії, тобто сексуальні стосунки між людьми однієї статі. Це тяжкий гріх, оскільки такі стосунки «позбавлені істотного і необхідного порядку», як стверджується в декларації Конгрегації віровчення «Persona Humana». Про це йдеться і в Катехизмі Католицької Церкви: «Спираючись на Святе Письмо, яке представляє гомосексуальні дії як тяжку форму розпусти, Передання незмінно проголошує гомосексуальні акти безумовно беззаконними. Вони суперечать природному закону. Вони позбавляють статевий акт його функції дарування життя. Вони не випливають зі справжньої емоційної та сексуальної взаємодоповнюваності».
Отже, статеві стосунки між особами однієї статі становлять серйозні порушення Божого задуму, пов’язаного із сексуальною сферою.
Ще один документ Церкви (Homosexualitatis problema) нагадує, що «тільки в подружніх стосунках використання сексуальної сфери може бути морально законним. Тому кожен, хто здійснює гомосексуальні дії, чинить аморально».
Безумовно, двоє друзів нетрадиційної орієнтації, які спільно проживають у цнотливості, не здійснюють гріха, і їхні почуття одне до одного можуть бути щирою дружбою. Однак таке спільне проживання може стати гріховним з двох причин. По-перше, співжиття для них — це привід до скоєння гріха, тобто вони знаходяться в умовах, в яких ризикують вчинити дії, що суперечать Божому задуму. По-друге, навіть якщо вони живуть в цнотливості, але людям відомо про їхню сексуальну орієнтацію, вони стають для інших спокусою, даючи привід думати, що вступають один з одним у сексуальні відносини.