Давайте говорити відверто: відпочинок із дітьми — не для слабаків.
Треба мати міцні нерви, щоб витримати далеку дорогу з дітьми у замкнутому просторі потяга, автомобіля, автобуса, літака (транспорт не має значення), їхню акліматизацію на місці та постійні їсти/пити/в туалет, а ще мати залізну волю, щоб не піддатися і не спустити весь бюджет на капризні забаганки дітей, аби лиш скиглити перестали. Словом, хто хоч би раз їздив у відпустку з дітьми, той знає, що потім потрібна ще одна — без, аби відпочити від. Ну, ви розумієте.
Страшно? Та не переживайте. Насправді все не настільки зле. Точніше, все так і є, але ваше ставлення багато що міняє. Тож давайте по суті: що робити, а ще краще, чого не робити, щоб відпочинок із дітьми не перетворився на пекло.
1.Не панікуйте. Хоч би що сталося — не панікуйте. У дорозі буває різне: хвороби, травми, інші форс-мажори, й навіть банальна втома чи спека цілком можуть зробити так, що ваша ідеальна (вдома) дитина раптом перетвориться на істоту, яку ви ледь впізнаєте.
Але з холодною головою порадити собі з усім цим набагато легше. Якщо ви панікер, то краще нікуди не їдьте взагалі — сидіть удома. Можете вийти з дитиною на майданчик, хоча ні — не виходьте, там же інші діти, а діти це інфекції, це постійне бажання вашої дитини брати чужі іграшки та спроби чужих дітей навчити вашу чогось поганого, а ще… Коротше: паніку треба залишати вдома, а не можете залишити — сидіть удома разом із нею. Доведеться вибрати.
2.Не нервуйтеся, хоча зберігати спокій дуже тяжко. Насправді тяжко. Особливо, якщо у тебе повне авто дітей і кожне хоче чогось іншого. О, це я знаю. Ми вже багато років подорожуємо з дітьми, і з року в рік нам здається, ніби ось тепер, коли вони стали ще на рік старшими, ось тепер з ними буде легше; але ні — труднощі міняються відповідно до віку. Те, що було минулого року, — пройшло, цього року з’явилося вже щось свіженьке, наступного буде ще щось інше. Тобто, в принципі, від моменту народження першої дитини перестає бути легко. Назавжди. Тому keep calm і не відмовляйте собі у подорожах, і не бійтеся брати з собою дітей. Насолоджуйтеся фактом, що ви можете бути всі разом, що маєте змогу показати дітям щось поза межами рідного міста, бо не стільки того світу, що у вікні.
3.Налаштуйтеся на радість. Виберіть радість. Прийміть рішення радіти. Адже справжня радість, як і любов, — це не лише емоції, а й рішення. Ми самі обираємо, на чому зосереджуватися у житті: на негативі, який буде нас пригнічувати, робити дратівливими, нетерпимими та нетерплячими, чи на позитиві, який будуватиме наше світосприйняття і наповнюватиме серце радістю та вдячністю за все те прекрасне, що Господь створив і частиною чого запросив нас бути. Тому поплямлені морозивом футболки, засмічене обгортками й крихтами авто, дрібні непорозуміння з приводу і без, які будуть систематично спалахувати на задньому сидінні авто, бо «мааам, а вона»… — все це другорядні речі, які не вартують того, щоб задавати тон і псувати відпочинок. Відпустіть. Усміхніться. Роззирніться довкола і покажіть дітям світ, зробіть це з любов’ю та радістю. Щоб вони хотіли пам’ятати ці ваші спільні поїздки як чудову пригоду, а не як нічне жахіття. Це складно, але я все ще вірю, що можливо.
4.Лагідність і твердість. Цей девіз згромадження Сестер Виховательок Святої Доротеї, Дочок Святих Сердець, варто взяти на озброєння усім батькам, які мали відвагу вирушити з дітьми у мандри, — а потім перенести його застосування у «мирне життя». Відпустка — не привід дозволяти дітям робити все, що заманеться, але водночас це час веселощів та релаксу. Тут головне — зберігати баланс між анархією та в’язницею суворого режиму. Діти — не біороботи, яких можна запрограмувати, щоб вони хотіли їсти чи в туалет у чітко відведений вами час, але певні норми поведінки вони все ж таки здатні засвоїти, щоб мінімалізувати дорожні незручності. Тому не бійтеся проявити твердість у своїй лагідності. Мандри — це також елемент виховання. Користуйтеся.
5.Ну і на завершення — відваги! Головне — спробувати. Не лякайтеся труднощів, які можуть виникнути. Колись ви сядете зі своїми дітьми на кухні й вони поділяться з вами своїми враженнями, які назбирали під час ваших спільних подорожей, — і це буде безцінне.
Мандруйте з дітьми, обирайте свій власний тип та стиль подорожей, і знайте: діти — не перешкода для поїздки. Вони — рушійна сила, яка змушує шукати шляхів та способів сповнити мрію. Бажання показати дітям світ, навіть якщо це всього лише сусіднє містечко (для початку), вартує того, щоб вийти за межі власної зони комфорту. Завжди знайдуться люди, які матимуть багато власних упереджень та застережень щодо ваших подорожей з дітьми і наведуть вам чимало аргументів, — але залиште це їм. Світ належить відважним. Тому — вперед! Пакуйте речі, беріть дітей, не забудьте про аптечку, прихопіть із собою жагу до пригод і вирушайте пізнавати світ — разом із дітьми.
фінансово.
Щиро дякуємо!
