Висловити протест проти ухваленого 19 липня 2018 р. в Кнесеті закону «Ізраїль, національна держава єврейського народу» закликав Латинський патріархат Єрусалима.
Цей акт викликав широке засудження у світової громадськості, зокрема і серед євреїв, які мешкають поза Ізраїлем.
Ось про що сказано у заяві:
Нещодавно ухвалений Основний закон «Ізраїль, національна держава єврейського народу» становить причину великого занепокоєння. Ухвалений нібито через внутрішні політичні мотиви, визначаючи Ізраїль як національну державу єврейського народу, закон не надає жодних конституційних гарантій для прав автохтонних меншин, а також інших меншин, що мешкають у цій країні. Палестинські громадяни Ізраїля, які становлять 20% мешканців, таким чином виключені з-під закону.
Складно уявити, щоби закон конституційного рівня просто-напросто ігнорував значну частину популяції, так ніби її членів ніколи не існувало. Цей закон може не мати практичних наслідків, але вона подає однозначний сигнал палестинським громадянам Ізраїля, з таким результатом, що в цій країні вони не в себе вдома. Арабська мова зміщена з офіційного рівня до рівня «мови спеціального статусу», а також прийнято зобов’язання розвивати єврейське проживання на тих теренах, без згадки про розвиток краю для решти його мешканців.
Цей основний закон має радше характер виключення, ніж загальності, радше контроверсії, аніж прагнення до згоди, політизований, а не вкорінений в основоположних нормах, загальних і можливих для прийняття всіма верствами населення.
Цей дискримінаційний закон перебуває в прямій суперечності з резолюцією №181 Генеральної асамблеї ООН та з Декларацією про незалежність Ізраїля. Перший акт гарантував установлення єврейської держави за одночасного гарантування повних громадянських прав усім арабам, які там мешкають, а в другому засновники держави Ізраїль виразно та однозначно зобов’язалися підтримувати її розвиток із користю для всіх мешканців та дотримуватися повної рівності громадянських і політичних прав для всіх, незалежно від релігії, раси чи статі.
Зрештою, цей закон суперечить Хартії про свободу людини, ухваленій 1995 року, яка гарантує пошану гідності кожної особи. Там, де з’являється дискримінація, гідності немає.
Іншими словами, згаданий закон стверджує, що не існує рівних прав у євреїв та арабів, і відмовляє їм у визнанні їхнього існування.
Замало мати і гарантувати індивідуальні права. Кожна держава з великими меншинами повинна визнати групові права цих меншин і забезпечити збереження їхньої групової самоідентифікації, зокрема релігійних, етнічних і суспільних традицій.
Християни — мешканці Ізраїлю мають такі самі побоювання, як і інші неєврейські спільноти стосовно цього закону. Вони закликають усіх громадян Ізраїлю, які надалі вірять в основоположну концепцію рівності громадян однієї держави, виражати спротив щодо цього закону та загроз для майбуття цієї країни, які з нього випливають.
фінансово.
Щиро дякуємо!
