Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХ Звичайного тижня
Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Промов до тирського князя: Так говорить Господь Бог: За те, що твоє серце несеться вгору, і ти казав: “Я – бог! Я засів на божому престолі серед моря!” – тоді як ти людина, а не Бог, – кладеш твій розум, немов розум Божий; ось ти мудріший від Даниїла, жодна тайна не укрита перед тобою. Твоєю мудрістю й розумом надбав собі багатства, і назбирав у скарбівнях твоїх золота й срібла. Великою мудрістю твоєю і твоїм купецтвом намножив собі багатства, і твоє серце ними запишалося.
За те ось як говорить Господь Бог: Тому, що ти поклав твій розум, немов розум Божий, Я наведу на тебе чужоземців, щонайлютіших з-між народів. Вони добудуть мечі свої проти твоєї мудрості та чвані й опоганять твою вроду. Вони зіпхнуть тебе в яму, і ти помреш смертю полеглих серед моря. Чи й тоді скажеш перед твоїм душогубом: “Я – бог?” Та ж у руці твоїх вбивць ти – людина, а не Бог. Ти смертю необрізанців помреш з руки чужинців, бо Я сказав так».
Єз 28,1-10
Як у багатьох інших пророків, у книзі пророка Єзекиїла є частина, присвячена іншим народам. Бог Єдиний є Господом не лише якогось одного народу чи якоїсь частини землі — Він панує над усіма та всюди. Тому пророк, Божий голос серед людей, звертається і до язичників.
Єзекиїл застерігає царя Тиру та його народ від надмірного покладання надії на свої можливості. Це форма гордині, подібна до гріха Єви з Адамом, коли змій намовляв їх стати «як Бог». Знаємо, чим завершився той гріх. Але ця спокуса повторюється постійно. Людина хоче стати повністю незалежною, іншими словами — стати Богом. Сама хоче все вирішувати, панувати над світом так, як їй здається добре. Розум (читай — наука, знання), багатство, сила, врода створюють ілюзію (все)могутності. Людина й цілі народи заспокоюються у цих благах і забувають про Господа. Нагадування колись прийде і до них.
У період спокою і добробуту не дай, Господи, забути про Тебе. Все, що маю, Ти мені дав. Тобі все повертаю. Дай мені смиренний погляд на себе самого і постійну пам’ять про Тебе, джерело всякого блага.
Ілюстрація: Олександр Данилов, Superbia (гординя).