Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Просимо вас, брати, стосовно приходу Господа нашого Ісуса Христа і нашого зібрання в Ньому, щоб ви не відразу вагалися розумом та не тривожилися ні духом, ні словом, ні посланням, яке нібито від нас, начебто настав Господній день. Хай ніхто вас не ошукає жодним способом.
До цього й покликав вас Бог нашою проповіддю Євангелія, щоб осягнути славу Господа нашого Ісуса Христа. Отже, брати, стійте й дотримуйтеся передань, яких ви навчилися чи то через мовлене слово, чи через наш лист. Сам же Господь, наш Ісус Христос, і Бог, наш Отець, який полюбив нас і в благодаті дав вічну втіху та добру надію, нехай утішить ваші серця і нехай зміцнить вас у всякому доброму ділі та слові.
2 Сол 2,1-3а.14-17
Ось головне послання святого Павла до Солунян. Вони аж так підкреслювали близьке об’явлення Христа й очікували на нього, що покидали звичайне життя. З’являлися різні листи, пророцтва, що вже, ось-ось, настане той день. Тож навіщо трудитися? Дбати про сім’ю, дім?
Павло нагадує їм: не знаємо, коли це станеться. Не треба чекати на якусь точну дату, бо її нема. Необхідно завжди бути готовим, але не треба тривожитися, вагатися. Потрібно добре проживати свою звичайну щоденність.
Минуло майже дві тисячі років. Листи й пророцтва про близький кінець світу, про різні дні темряви, про різні апокаліптичні страхіття трапляються й сьогодні. Чому нас це має турбувати? Що такого страшного може статися з тими, хто вірить в Ісуса і любить Його? На кожній Месі взиваємо цього приходу як нашої блаженної надії:
Визволи нас, просимо, Господи, від усякого зла і обдаруй милостиво наші дні миром, щоб із допомогою Твого милосердя ми завжди були вільні від гріха та безпечні від усякого сум’яття, очікуючи блаженну надію і пришестя нашого Спасителя Ісуса Христа.
Чого боятися? Бог нас полюбив і дав вічну втіху та добру надію, як пише апостол. Ісусе, допоможи в мирі жити дні мого життя!