Роздуми над Першим читанням на Спомин мучеництва св. Йоана Хрестителя
Тими днями Господь сказав мені: «Ти підпережи твої крижі, встань і говори до них усе, що Я накажу тобі; не лякайся їх, а то Я нашлю на тебе страх перед ними. Я бо сьогодні ставлю тебе, немов місто-твердиню, немов залізний стовп, немов мур мідяний проти всієї землі: проти царів юдейських, проти князів їхніх, проти священиків їхніх і проти людей простих. Вони війною підуть на тебе, однак тебе не подолають, бо Я з тобою, – слово Господа, – щоб тебе врятувати».
Єр 1,17-19
Вже на початку першого розділу книги пророка Єремії говориться про покликання цього пророка, потім він бачить два видіння, після чого Господь знову говорить про місію пророка. Його завдання було чітко висловлене, зрозуміле. Чому повертатися до нього знову?
Можливо, Єремія насправді зрозумів своє покликання. Зрозумів і налякався, бо мета, поставлена Богом, ой як непроста! Чи не безумство — мати владу над народами й над царствами? Хто я такий порівняно з таким тягарем відповідальності?
Тому Господь повторює Єремії (і робитиме це ще не один раз): Я з тобою, не бійся. У 17-му вірші є своєрідна гра слів: «Не страхайся їх, а то Я наповню тебе страхом перед ними». Слово, що перекладається як «страх, ляк», у цьому реченні виражене у двох різних формах дієслова. Корінь, окрім «лякатися, страхатися», може означати теж «ламати, нищити, розбивати, крушити». Пророк не повинен допускати в собі почуттів страху перед тими, до кого Бог його послав і кому він говоритиме неприємні речі. Інакше Господь його зламає перед ними, розіб’є.
Господи, як нелегко людям виконувати Твої завдання! Як нелегко говорити про Твою волю! Разом із пророком Єремією визнаю свою слабкість і страх. А Ти будь зі мною і укріпи, щоб Твоє слово звучало й сьогодні через мене.
Ілюстрація: Караваджо, Усікновення голови Йоана Хрестителя, 1608 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
