Cьогодні, 24 вересня 2018 року, минає ціле століття від моменту, коли Папа Бенедикт XV відновив Кам’янець-Подільську дієцезію.
Святіший Отець призначив її ординарієм колишнього настоятеля кафедрального собору свв.Апостолів Петра і Павла о.Петра Маньковського. Священик очолив цю дієцезію після півстолітньої перерви, оскільки 1866 року, без згоди Ватикану, влада Російської імперії скасувала Кам’янецьку дієцезію. Парафії ж було передано під юрисдикцію єпископів Луцько-Житомирських, які з 1880-х років на підставі домовленостей між Санкт-Петербургом і Римом офіційно виконували функції Апостольських адміністраторів.
Папа Бенедикт XV
Єпископське рукоположення о.Петра Маньковського відбулося 30 листопада в Польщі, на Вавелі, за участі краківського єпископа Адама Сапєги (який, до слова, через 30 років висвятить на священика майбутнього папу св.Йоана Павла ІІ). Інґрес — урочисте входження — до кам’янецької катедри новий пастир зумів здійснити лише через рік, 8 грудня 1919 р., на урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Тоді ж відбулося присвячення дієцезії Пресвятому Серцю Ісуса.
Передусім єпископ Петро Маньковський докладав зусиль, щоб відновити діяльність єпископської курії та духовної семінарії у Кам’янці-Подільському. Проте більшовиків наближення до міста стало на заваді його планам, і 7 липня 1920 р. він разом зі співпрацівниками був змушений покинути Кам’янець.
До міста над Смотричем йому вдалося повернутися ще у жовтні 1920 р. Після двотижневого перебування він уже назавжди покинув межі своєї дієцезії та оселився в Бучачі, на Тернопільщині, яка тоді входила до складу Польщі, й організував там Малу духовну семінарію для біженців із Поділля. Перебуваючи у своєрідному вигнанні зі своєї дієцезії, єпископ не забував про свою паству, й навіть у 1922 р. здійснив поїздку до Рима, де розповідав про тяжке становище місцевих католиків під радянською владою.
З 1925 р. єпископ Петро перебрався разом із семінаристами до Володимира-Волинського, де оселився у приміщеннях колишнього єзуїтського монастиря. 25 січня 1926 р. відмовився від управління Кам’янець-Подільською дієцезією, а його повноваження над дієцезією перейшли до новопризначеного Луцького єпископа Адольфа Шельонжека (чия беатифікація в процесі підготовки). Взамін на це папа Пій ХІ надав йому титулярну столицю Аенос та підніс його ad personam до гідності архієпископа.
Архієпископ Петро Маньковський помер у потязі під час подорожі з Перемишля до Львова 8 квітня 1933 р. й був похований у крипті Луцького кафедрального собору. Проте його останки зазнали наруги з боку радянської влади, яка прийшла до міста у вересні 1939 року.
Хоча протягом наступних десятиліть, аж до 1991 р., церковні структури Римо-Католицької Церкви на Поділлі були ліквідовані тепер уже радянською владою, а католики залишалися без Пастиря, — пам’ять про відновлення дієцезії у 1918 р. давала надію, що по роках переслідувань знову настане свобода і можна буде вільно сповідувати свою віру. І так сталося, адже Бог ніколи не залишає напризволяще свій народ.
У коментарі для CREDO щодо сторіччя відновлення Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський сказав:
— Бог завжди тримає свою руку над Церквою. Бачимо Його опіку і турботу над нами. Ісус Христос, присутній у нашій Церкві, буде з нею аж до кінця світу. А пам’ять про цю подію потрібна всім нам, особливо священикам, монахам, монахиням і вірним, щоб могли подивитися й оцінити ту ситуацію, у якій жили їхні попередники, і час, коли ми живемо, і як будуть жити після нас. Для цього й існує церковна ієрархія, яка покликана служити Богові та людям: уділяти Таїнства, зберігати Заповіді, вести людей до Бога, щоб показати правдиву дорогу — Ісуса Христа.
Дуже важливо у цьому світі, щоб люди навчилися оцінювати правду. Ми бачимо протягом історії, що як не йдемо за правдою і не живемо по правді, то втрачаємо благословення Боже, і тоді маємо ті чи інші проблеми. Тому важливо, щоб не повторювати ті чи інші помилки, які зробили попередні покоління.
З перспективи часу, коли дивимося на різні події, починаємо краще оцінювати сьогоднішню ситуацію, в якій ми живемо. Були різні бурхливі події в державі і в світі; проте як Христос сказав, що Він збудує свою Церкву і ворота аду її не подолають, — так і є. Тому хочемо продовжувати сьогодні місію Церкви, яку нам Бог доручив: виконувати Божу волю.
Бажаю всім, хто відзначатиме столітню річницю відновлення дієцезії, щоб ми могли ще і ще раз це оцінити й подивитися крізь призму нашої віри, надії та любові на наше життя, Церкву і всіх людей.
*
Зазначимо, що в Кам’янці-Подільському планується наукова конференція за участю краєзнавців та священиків, присвячена 100-річчю відновлення дієцезії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
