Єпископ Кароль Войтила вніс у життя архідієцезії молодість, енергію і надію на майбутнє, — згадує кардинал Станіслав Дзівіш.
60 років тому, в урочистість св.Вацлава — покровителя катедри на Вавелі, 28 вересня 1958 року 38-річний священик, майбутній папа, прийняв єпископську сакру.
З нагоди цієї дати кардинал Дзівіш, колишній особистий секретар св.Йоана Павла ІІ, відслужить урочисту Месу на Вавелі.
Отця Кароля Войтилу вибрав на єпископа папа Пій ХІІ. Девізом наймолодшого ієрарха в польському єпископаті стали слова «Totus Tuus», якими він виразив свою повну відданість Матері Божій.
Як згадує кардинал Сталіслав Дзівіш, який тоді був кліриком після першого курсу семінарії, в день консекрації нового єпископа катедра на Вавелі була заповнена людьми: священиками, друзями о.Войтили зі студентського середовища, працівниками фабрики «Сольвей», артистами, молоддю… Консекраторами були архієпископ Євгеній Базяк із Кракова, єпископ Францішек Йоп з Ополя і єпископ Болеслав Комінек із Вроцлава.
«То була прекрасна урочистість, сповнена пречудової символіки. Вона справила на мене величезне враження. Я тоді співав у хорі, отож міг згори спостерігати за перебігом цього урочистого служіння, надзвичайно багатого за смислом», — розповідає багаторічний секретар св.Йоана Павла ІІ.
Для єпископа-номінанта урочистість розпочалася біля вівтаря св.Станіслава, звідки він перейшов до головного вівтаря, де відбувся обряд консекрації. «Пам’ятаю помазання святим миром, сповивання голови та рук білим полотном, жертовну процесію, в якій несли дві запалені свічі, два буханці хліба і дві бочечки вина», — розповідає кардинал Дзівіш. Спів «Te Deum» лунав того дня особливо урочисто, виражаючи радість Кракові, який отримав «молодого, мудрого єпископа, відкритого до світу і людей».
Отець Кароль Войтила був у семінарії викладачем на курсі, до якого належав клірик Станіслав Дзівіш. «Він викликав в нас повагу і любов. Був прекрасним викладачем, імпонував своїми знаннями, блискучістю, ерудицією», — згадує сьогоднішній Краківський митрополит-сеньйор. Підкреслює, що кліриків дивувало насамперед те, що викладач кожну вільну хвилину та перерви між лекціями присвячував молитві. «Коли він повертався на наступну лекцію, ми мали враження, що він власне щойно закінчив важливу зустріч».
Кардинал Дзівіш пам’ятає радість Кракова, яку викликала новина про єпископську номінацію о.Войтили. Його прізвище називали серед кандидатів на нового єпископа, однак панувало переконання, що він ще надто молодий.
Урочисте введення єпископа Кароля Войтили у катедру на Вавелі, 28 вересня 1958 року
Про стиль єпископа Войтили багато говорить той факт, що номінація застала його під час сплаву на байдарках разом із молоддю. Примас викликав о.Войтилу до себе і представив йому волю папи. «Я надто молодий», — відповів тоді о.Войтила, на що Примас відказав: «Із цієї хвороби швидко виростають». Потім єпископ-номінант поїхав одразу до Кракова, щоб зустрітися з архієпископом Базяком. «Також я чув, що в краківській курії під час проголошення нового єпископа архієпископ Базяк оговорився й сказав: Habemus papam! Ці слова виявилися пророчими», — підсумовує ієрарх.
Інгрес архієпископа Войтили до катедри, 8 березня 1964 р.
Отець Кароль Войтила був призначений на єпископа-помічника Краківської архідієцезії 4 липня 1958 року, а єпископські свячення прийняв 28 вересня того ж року в катедрі на Вавелі. 13-го січня 1964 року єпископ Войтила став Краківським архієпископом митрополитом. Кардинальський берет отримав 28 червня 1967 року з рук папи Павла VI. Служіння архієпископа митрополита Краківського виконував до дня обрання його на Апостольський Престол 16 жовтня 1978 року.
Фото: Święty człowiek
фінансово.
Щиро дякуємо!
