Християнська надія, як конкретне очікування на зустріч з Ісусом, була темою роздумів Папи Франциска, якими він поділився під час ранкової Святої Меси у вівторок.
Вагітна жінка, яка з радістю очікує на зустріч зі своїм дитям, щодня пестить його, торкаючись свого живота.
Святіший Отець використав цей образ, проповідуючи 23 жовтня 2018 р. під час Святої Меси в каплиці Дому святої Марти, щоб пояснити, чим є надія: жити в перспективі конкретної зустрічі з Христом. А тому потрібно вміти радіти «маленькими життєвими зустрічами з Ісусом», пише Vatican News.
Громадянство і спадкоємство
Папа зосередив свої роздуми на двох словах, почерпнутих із читань зі Святого Письма: «громадянство» та «спадщина». У Посланні до Ефесян святий Павло говорить про громадянство, про приналежність до громади спасенних, яку Бог «дав нам у дар». В Ісусі Бог примирив нас із собою, усуваючи ворожнечу, через що ми стали «співгромадянами святих». Наша ідентичність полягає саме в тому, що ми «зцілені Господом, збудовані у спільноту й носимо в собі Святого Духа».
Таким чином, Бог провадить нас до спадщини, до того, «що ми шукаємо на своїй дорозі, що ми отримаємо наприкінці». Однак, слід щоденно її шукати, а тим, що провадить нас вперед цією дорогою, є надія, чеснота, «яка, можливо, є найважчою для зрозуміння».
Хто надіється, не розчарується
Проповідник нагадав, що віра, надія та любов є даром. Що означає віра — легко зрозуміти; розуміємо, чим є любов… А надія? Надія, пояснив він, означає сподіватися неба, зустрічі зі святими, вічного щастя… Але що означає небо?..
«Жити в надії означає прямувати вперед, прямувати до винагороди, до щастя, якого не маємо тут, але матимемо там… Цю чесноту нелегко зрозуміти. Це дуже покірна чеснота, але така, яка ніколи не розчаровує: якщо надієшся, то ніколи не будеш розчарований. Ніколи, ніколи!» – наголосив Папа, додаючи:
«Це також конкретна чеснота. Як вона може бути конкретною, якщо я не знаю неба, не знаю того, що мене чекає? Надія, наша спадщина, що є сподіванням чогось – це не ідея чи перебування в якомусь прекрасному місці. Це зустріч. Ісус завжди підкреслює цей елемент надії, оте перебування в очікуванні: зустрічати».
Жінка при надії, що живе зустріччю з дитиною
В євангельському уривку Ісус розповів притчу про господаря, який вночі повернувся з весілля, винагороджуючи слуг, які його чекали, аж доки прибуде. Отож, коли говоримо про надію, мова про щось конкретне, про зустріч із Господом. І щоб пояснити це, Папа навів, власне, конкретний приклад:
«Коли думаю про надію, мені спадає на думку один образ: вагітна жінка, жінка, яка чекає дитинку… Вона радісна. Кожного дня торкається живота, щоби пестити дитя, вона перебуває в очікуванні дитини, живе, чекаючи на неї. Ця картина може допомогти нам зрозуміти, чим є надія: жити задля цієї зустрічі. Згадана жінка уявляє, якими будуть очі дитини, її усмішка, чи вона матиме темне волосся, чи буде білявкою, уявляє собі зустріч із дитиною».
Радіти малим зустрічам
Підсумовуючи, Святіший Отець заохотив слухачів відповісти у своєму серці на запитання про те, чи ми надіємося «конкретно», чи «розпорошено»? Адже надія є «щоденною», бувши зустріччю.
«Щоразу, коли зустрічаємо Ісуса в Пресвятій Євхаристії, в Євангелії, в убогих, у спільнотному житті, щоразу коли робимо черговий крок до тієї остаточної зустрічі. Мудрість полягає в тому, щоб уміти радіти малими життєвими зустрічами з Ісусом, готуючись до тієї остаточної зустрічі».