Крик розпачу
Роздуми над Першим читанням на вівторок XXVI Звичайного тижня, рік ІІ
Іов розтулив уста й лихословив свій день. Він почав говорити й мовив: «Нехай загине день, коли я народився і ніч, що сказала: „Зачався чоловік!” Чому, вже у лоні матері, не вмер я, як вийшов з утроби, не загинув? Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо мені було ссати груди?
Тепер лежав би, спочивав би я, спав би й мав би спокій з царями й радниками краю, які споруджують собі могили; або з князями, що мають золота багато і що наповнюють свої палати сріблом; і не було б мене, як закопаного викидня, чи як немовляток, що не...
02 Жовтня, 08:12
2267
Роздуми