27 жовтня 2018 року робоча частина чергової сесії XV Синоду єпископів про молодь, віру та розпізнання покликання завершилася. Отці Синоду ухвалили підсумковий документ, після чого його затвердив Папа Франциск.
Це відбулося в синодальній залі, а церемонія закриття завершила цю важливу церковну подію в неділю, 28 жовтня, в базиліці святого Петра під час Святої Меси, яку очолив Папа.
Ухвалений документ складається з трьох частин, 12 розділів, 167 абзаців і в оригінальній італійській версії налічує 60 сторінок. Його провідна думка — опис подорожі учнів до Емауса, представлений у Євангелії від святого Луки. У залі засідань його зачитали вголос по черзі: загальний доповідач Синоду кардинал Сержіо да Рока, двоє спеціальних секретарів, отці Джакомо Коста і Россано Сала, та архієпископ Бруно Форте з Комісії редагування тексту.
Узгоджений текст, прийнятий гучними оплесками присутніх, доповнює «Instrumentum laboris» — робочий матеріал Синоду. «Це результат справжньої і правильної роботи команди» отців Синоду та інших учасників зустрічі, зокрема, молоді, — підкреслив кардинал-доповідач. Він додав, що документ містить 364 модулі, тобто заявлені поправки, і зазначив, що «більшість із них були точними та конструктивними».
На самому початку фінальний синодальний документ посилається на контекст, у якому живе молодь, із переліком найважливіших проблем і викликів. Все йде від слухання, повного розуміння і співпереживання, які разом зі смиренням, терпеливістю й готовністю дозволяють провадити справжній діалог із молоддю, уникаючи «підготовлених відповідей і швидких рецептів». Молоді люди хочуть бути «почутими, визнаними і щоби їх супроводжували», — стверджує документ. Вони також хочуть, щоб їхній голос «визнавався як цікавий і корисний у соціальному та церковному контексті». Автори тексту визнають, що Церква не завжди займала таку позицію, зокрема священикам та єпископам, перевантаженим численними обов’язками, важко знайти час на слухання.
У зв’язку з цим постає необхідність належної підготовки мирян — чоловіків і жінок, — які зможуть супроводжувати молоде покоління. Крім того, в умовах таких явищ, як глобалізація і секуляризація, молодь прагне відкрити наново Бога і духовність, а це має стати для Церкви стимулом для відновлення значимості динаміки віри — вважають отці Синоду.
Відповідь Церкви на потреби молоді знаходиться також у сфері освіти. В світі, де все взаємопов’язане: сім’я, робота, технологія, захист життя і мігранти, — єпископи визнають незамінну роль шкіл, університетів, коледжів, ораторій та інших центрів, в яких молодь проводить так багато часу. Католицькі навчальні заклади дозволяють на її інтегральне формування, водночас пропонуючи євангельське свідчення популяризації людини. Вони особливо покликані мати справу з відносинами між вірою і проблемами сучасного світу, різними антропологічними перспективами, науково-технічними проблемами, соціальними змінами і участю у справах справедливості.
Важливу роль також відіграє парафія як «територіальна Церква». Вона вимагає нового переосмислення свого місіонерського покликання, тому що часто воно виявляється незначним і не дуже динамічним, особливо в галузі катехизації.
У документі також розглядається тема міграції як «парадигми нашого часу», як структурного явища, а не перехідного «надзвичайного» становища. Текст нагадує, що багато мігрантів — це молоді люди і навіть самотні неповнолітні, які втікають від війни, насильства, політичних і фізичних переслідувань тощо. Йдеться про допомогу, захист, підтримку та інтеграцію, а також підкреслюється, що мігранти становлять можливість активізації спільнот і суспільств, до яких вони прибувають. Єпископи також вказують на необхідність активнішої участі в наданні допомоги тим, хто хоче залишитися на своїй батьківщині, і Церквам, які перебувають під загрозою існування внаслідок вимушеної міграції та переслідувань, з якими стикаються їхні вірні.
Окреме місце в документі займає розділ про різні види зловживань: владою, економічних, совісті та сексуальних, яких допустилися деякі єпископи, священики та ченці. Ці дії завдали їхнім жертвам страждань, які «можуть тривати протягом усього життя і яких жодне покаяння не зможе вилікувати». Синод закликає до рішучих заходів, щоб запобігати таким порушенням і викорінювати всі їхні форми, починаючи від добору та формування тих, кому будуть довірені відповідальні та виховальні завдання, і до браку відповідальності за скоєні злочини. Водночас Синод із вдячністю згадує всіх, хто мужньо викривав виникле зло, і не забуває про багатьох мирян, священиків, консекрованих осіб і єпископів, які щодня чесно посвячуються служінню молоді та можуть надати «цінну допомогу» у виправленні цієї ситуації.
Далі у тексті згадується сім’я як перша спільнота віри; документ називає її «домашньою Церквою». Він підкреслює роль бабусь і дідусів у релігійній освіті та переказування віри й попереджає щодо послаблення ролі батька й тих дорослих, які приймають «молодіжний» стиль життя. Окрім сім’ї, дружба з однолітками теж важлива для молоді, оскільки це дозволяє ділитися вірою та взаємно підтримувати одне одних свідченнями.
Синод також зупиняється на деяких проблемах, з якими стикаються молоді люди в різних сферах, наприклад, у сфері праці та пов’язаним із нею безробіттям. Йдеться про переслідування, які часто призводять до смерті, безробіття, соціальне відторгнення за релігійними, етнічними або економічними міркуваннями. Перед лицем цієї «культури відторгнення» Церква закликає до навернення та солідарності як конкретної альтернативи щодо цих несприятливих явищ.
Наприкінці першої частини документ Синоду вказує на мистецтво, музику та спорт як «душпастирські засоби». Це також передбачає літургійне оновлення, яке «є не вираження самого себе, а справою Христа і Церкви». «Молодь має потребу в красі жестів, дбайливості проповідування та спільнотної участі, бо все це насправді говорить про Бога», — читаємо в тексті. В документі також підкреслюється, що молоде покоління хоче відігравати провідну роль у церковному житті, пропонуючи свої здібності, беручи на себе відповідальність. Молодь присутня в Церкві як діючий суб’єкт душпастирської діяльності, її треба заохочувати до участі в її житті, а не відштовхувати авторитаризмом, оскільки в Церкві, здатній до діалогу в менш патерналістський і простіший спосіб, вона може бути дуже активною в євангелізації своїх однолітків.
Друга частина документа вказує, що Бог говорить до Церкви та світу через молодь, яка є одним із «богословських місць», де Господь являє себе. І через молодь Церква може відновитися, скидаючи «тягарі та повільність». Звідси виклик Синоду до моделі «молодого Ісуса серед молодих» і до свідчення святих, серед яких багато молоді, пророків змін.
Інший «надійний компас» для молоді — це місія, дар себе, який веде до справжнього і тривалого щастя. Кожне життя — це заклик до зв’язку з Богом і до святості. Молодь хоче присвятити своє життя місії Церкви та Ісусу, який не відбирає свободи, а ще більше її збагачує. Свобода можлива лише в правді та в любові, — каже фінальний документ.
Він також вказує на супровід і розпізнавання як на місію Церкви. У плюралістичному та повному можливостей світі батьки, вчителі й священики покликані до керівництва у досягненні відповідальності та духовно-психологічної зрілості. Інструмент для цього — регулярне духовне керівництво, яке допомагає у формуванні совісті та духовній боротьбі. Також підкреслюється, що «целібат для Царства Божого слід розуміти як дар, який треба розпізнавати і перевіряти в свободі, радості, вдячності та смиренні», перш ніж зробити остаточний вибір.
Фінальний документ, як вказують єпископи, — це лише певний етап, оскільки конкретні потреби та стан молоді різняться в різних країнах. Місцеві Церкви запрошені до процесу розпізнавання в контексті детальних пастирських рішень. Єпископи вказують, що «синодальність» — це певний стиль місії. Не можна виключати молодь із процесів прийняття рішень. Також пропонується створити «каталог молодіжного душпастирства щодо покликань», який допоможе відповідальним формувати молодь «з нею» та «для неї».
Крім того, йдеться про деякі нагальні проблеми, про які згадували молоді люди, присутні на Синоді. Одна з них — це діяльність у цифровому середовищі. Мережа пропонує весь спектр маніпуляцій, насильства та порнографії. Церква запрошена пропагувати католицьку точку зору і проповідувати Євангеліє у цифровому світі.
Цей документ також зупиняється на потребі оцінити та визначити місце жінок у суспільстві та Церкві. Вони висловили надію на свою «присутність у церковних структурах всіх рівнів, а також у виконанні відповідальних функцій».
Крім того, отці Синоду розглянули тему тіла, чуттєвості й сексуальності. Вони нагадують християнським сім’ям і спільнотам про потребу молоді відкрити, що сексуальність — це дар. Молоді пропонується антропологічний взірець, в якому чуттєвість і сексуальність надають відповідну цінність чистоті для зростання людини «в кожному стані життя». Синод «підтверджує визначене антропологічне значення розбіжностей і взаємності між жінкою та чоловіком і вважає, що визначення ідентичності осіб тільки з огляду на сексуальну орієнтацію — обмежене».
В кінці документа нагадується про загальний заклик до святості, через яку молодь готова відмовитися від свого життя серед переслідувань, щоб бути вірними Євангелію. Завдяки цьому Церква може відновити свій духовний запал і апостольську життєву силу, — стверджує підсумковий документ Синоду єпископів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
