На кожній могилі написані дата народження та смерті, а також риска, яка з’єднує ці дві дати. І ця лінія на надгробній плиті символізує наше коротке життя. Чи захочуть наші діти взагалі поставити нам надгробний пам’ятник?
Чи прийдуть вони помолитися на вашій могилі хоч раз на рік?
Спогади
Колір і матеріал труни не мають жодного значення. Те, в чому мене поховають, так само — все одно перетвориться на прах і пил. Також моє тіло. Я помер. Чи чую я ангельський хор? Не знаю… Мені цікавіше, хто прийшов на мій похорон. Чи тут моя кохана дружина та наші доньки? Що вони думають про мене? Чи захочуть взяти слово і сказати: «Тату, дякуємо тобі, що мав для нас час, за щасливе дитинство»?
Добре подеколи робити таку вправу: уявляти свій похорон. Це дозволяє отримати правильну перспективу для кожного аспекту свого життя. Завдяки цьому можемо свідоміше збудувати свій спадок.
З чого він складається? Ми різьбимо майбутнє не папером і пером, а тілом і кров’ю — через нашу участь, постійність, знання про дітей і турботу. Коли ми помремо, то всі залишимо по собі спадщину. Частиною її будуть предмети: цінні пам’ятки, земля, меблі, акції, облігації тощо. Але все це зникає. Важливіша частина — це спогади, вміння будувати стосунки, а також цінності, які будуть постійними провідниками для наших дітей під час їх дозрівання.
Як виникають спогади? Коли якась подія пов’язана з сильними емоціями, то вона зберігається в нашій пам’яті. Спогади можуть бути як позитивними, так і негативними. Отже, який простий рецепт для того, щоб дитина добре запам’ятала вас?
Курс зі стосунків
Забезпечмо дитині безпеку, любов і увагу. Потім, коли ми активно проводимо із нею час, вона почувається особливою і ми забезпечуємо їй хороші спогади. І навпаки: якщо позбавимо її цього, то їй бракуватиме добрих спогадів про свого батька. Дуже простий спосіб — коротка розмова, гра, спільна прогулянка або похід у басейн. Я вважаю, що це рецепт стосунків для будь-якого віку.
Це ще не кінець батьківських викликів. На нас чекає прискорений курс побудови стосунків і переказування цінностей. Найгірше, що цього не можна «залагодити» маленькими жестами вряди-годи. Якщо ми хочемо, щоб діти успадкували ці два моменти, то маємо жити цінностями щодня.
Хочете, щоб ваша дитина могла пізнати Бога? Поговоріть про Нього, покажіть Його діла, запрошуйте до спільної щоденної молитви. Покажіть дитині своєю позицією та плануванням часу, що Бог — найважливіший у вашому житті. Якщо практикування віри означає для вас лише відвідини церкви в неділю — дуже скоро дитина скаже, що це пуста традиція, яка нічого не значить і на яку не варто гаяти час. Є багато інших способів проводити час у недільні та святкові дні.
Ми не самотні
Будувати стосунки ще складніше. А дитина бачить усе. Особливо, як мама і тато ставляться одне до одного. Також те, як батьки поводяться з іншими людьми. Говорять про відсутніх із повагою чи пліткують, брешуть? Цілісність батьків у кожному аспекті — це не додаток, а підстава й фундамент, на який спиратиметься особистість дитини.
І хоча це звучить як неможливе завдання — на щастя, ми в цьому не самотні. Адже з нами — досконалий Батько, до якого ми завжди можемо звернутися по підтримку. Особливо коли щось іде не так. І це також мають знати й бачити діти. Що є хтось, хто любитиме їх завжди безмежною любов’ю.
Аби нам вдалося передати хоч частину цієї нескінченної любові!