Роздуми над Першим читанням на четвер ХХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ
Любий! Через твою любов я маю велику радість і втіху, бо ти, брате, заспокоїв серця святих. Отже, хоч я і маю велику відвагу в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, – проте радше з любові благаю. Я, Павло, старець, а тепер ще й в’язень Ісуса Христа, благаю тебе за мого сина, якого я породив у кайданах, за Онисима, який колись тобі був непотрібний, та нині й тобі, й мені дуже потрібний. Його відіслав я тобі, він – моє серце. Тож ти прийми його.
Я його бажав у себе залишити, щоби замість тебе послужив мені в кайданах за Євангеліє, але без твого відома я не хотів нічого робити, аби твоє добродійство не було примусовим, але добровільним. Можливо, він задля цього відлучився на якийсь час, щоб ти прийняв його навіки, – вже не як раба, але вище від раба, – як улюбленого брата, – особливо для мене, і тим більше для тебе: і за тілом, і в Господі. Отже, коли маєш мене за друга, прийми його, як мене. Коли ж він у чомусь скривдив тебе або що винен, то зарахуй це мені.
Я, Павло, написав своєю рукою: я віддам; не кажу тобі, що й самого себе ти мені винен. Так, брате: нехай одержу від тебе те, що прошу в Господі. Заспокой же моє серце в Христі!
Флм 7-20
Найкоротше послання святого Павла. На перший погляд, ніяких високих матерій чи повчань. Але яка внутрішня сила цього листа! Павло не має на меті змінити соціальний устрій суспільства, але напевно дає початок глибоким структурним перемінам світу.
Онисим – раб, який утік від Филимона, взявши, мабуть, щось із власності свого господаря. Павло повертає його пану, але підкреслює новизну Євангелія. «Хоч я і маю велику відвагу в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, — проте радше з любові благаю». Зміни в людях не стаються внаслідок видання законів. Не вистачить провести реформу структури, якщо внутрішня людина залишається старою (о, Україно!). Переміна світу не настане, коли владу візьмуть у свої руки християни й будуть усіх змушувати так, як вони живуть. Павло це розуміє, тому не наказує, а благає з любові.
Він розуміє, що закон і традиції велять повернути бунтівного раба власникові. Тому додає: «щоб ти прийняв його навіки — вже не як раба, але вище від раба, — як улюбленого брата». Закон законом, віра сягає далі, поза людську справедливість та букву закону.
О Ісусе, будь благословенний за Твою любов, що перевершує людську справедливість! Навчи християн — і мене — справді змінювати світ в любові!
фінансово.
Щиро дякуємо!
