У Швейцарії черниці готуються жити без щоденної Меси

Традиція участі у щоденній Месі в жіночих чернечих згромадженнях Швейцарії опинилася під загрозою через брак священиків. Сестри починають цікавитися іншими формами літургії.

З 2014 року Гунда Брюске з Літургійного інституту у Фрайбурзі, Німецька Швейцарія, проводить літургійні курси в жіночих монастирях, готуючи черниць відправляти Літургію Слова. «Зустріч із Христом також можлива через Святе Письмо, — підкреслює теолог і нагадує, що практика щоденної Меси в жіночих монастирях була запроваджена в Церкві лише 1905 року.

У лютому цього року Гунду Брюске запросили швейцарські урсулянки до свого материнського Дому в Брізі. Хоча наразі щоденно відправляють Святу Месу двоє священиків, які приходять до них, але вони вже такі старі, що найближчим часом їхнє служіння закінчиться і, ймовірно, їх не буде ким замінити, пояснює сестра Петра Марцетта з керівництва чернечої провінції.

Гунда Брюске прогнозує, що дедалі менше священиків приїжджатимуть у неділю до жіночих монастирів, а протягом тижня це взагалі буде складно. Тим часом великі чернечі спільноти не мають можливості брати участь у Месах у найближчих парафіяльних храмах, оскільки багато сестер вже дуже старі або пересуваються в інвалідних візках. Саме тому вони шукають інших форм щоденної літургії, які не вимагають присутності священика.

Деякі спільноти, такі як сестри Святого Хреста з Мензінгена, ще з кінця 1990-х років один чи два рази на тиждень замість Святої Меси, за відсутності священика, самі відправляють Літургію Слова з уділенням Святого Причастя, яке зберігається в Дарохранительниці. У бенедиктинок із Хама така відправа відбувається раз на місяць.

Для багатьох сестер, особливо старшого покоління, щоденна літургія без Причастя неприйнятна. Адже протягом усього життя вони приймали його щодня. Тому робляться зусилля, щоби принаймні в будинках старших черниць щоденно відправлялася Євхаристія.

Бенедиктинка, сестра Маттія Фендріч, вважає, що молодші покоління черниць більш відкриті на інші літургійні форми. На її думку, акцент, який в Церкві протягом століть ставився головно на Євхаристії, відсунув на задній план Слово Боже, а його переоцінка на Другому Ватиканському Соборі не завжди була прийнята в жіночих чернечих згромадженнях.