Роздуми над Першим читанням на середу І тижня Адвенту
Того дня Господь Сил
учинить на оцій горі бенкет для всіх народів,
бенкет, де буде ситне м’ясо,
бенкет, де буде добре вино,
ситне м’ясо шпиковисте,
добре вино, проціджене й чисте.
Він знищить на оцій горі заслону,
що запинає всі народи,
і покривало, що вкриває всі народи.
Він знищить смерть навіки.
І витре Господь Бог
з усіх облич сльози
і зніме ганьбу зі свого люду
по всім світі,
бо Господь сказав так.
Того дня скажуть: «Ось Він, наш Бог!
На Нього ми надіялися, і Він нас спас.
Ось Господь! На Нього ми надіялися.
Радіймо і веселімося Його спасінням!
Бо рука Господня
на цій горі спочине».
Іс 25,6-10а
«Оця гора» — це Сіон, де стояв Єрусалимський храм. Скільки разів там щоденно приносилися жертви Богу! Скільки всепалень складено на тому місці! Пророк Ісая говорить про часи Месії і показує, як тоді буде по-іншому. Сам Бог приготує бенкет. І не для одного ізраїльського народу, а «для всіх народів». Бенкет багатий, пишний, пов’язаний зі знищенням заслони та покривала, що відгороджували всі народи від пізнання Бога.
Час Адвенту нагадує нам відоме правило богослов’я: «Вже і ще ні». Ці слова пророцтва ВЖЕ здійснилися! Бо Господь приготував нам щедрий бенкет на своїй горі, що зносить всі заслони між нами та Богом. Ці слова пророцтва ЩЕ НЕ здійснилися повністю, бо повне бачення Бога осягнемо лише у вічності.
Адвент — час очікування, напруження. Напруження між «уже» та «ще ні». Минуле й майбутнє допомагають жити сьогоденням.
Господи Ісусе, нехай усі народи візьмуть участь у Твоєму бенкеті, щоб нарешті всі Тебе побачили й пізнали!
фінансово.
Щиро дякуємо!
