Про важливість внутрішнього

Роздуми над Словом Божим на вівторок V звичайного тижня, рік І

Сьогоднішнє Євангеліє звертає нашу увагу на релігійні традиції того часу і фарисеїв, які вчили людей цих традицій. Наприклад, миття рук перед їдою — часто тільки символічне — робило їх ритуально чистими. Багато з цих традицій були відірвані від життя і втратили своє значення. Однак попри це все народ традиції зберігав, вивчав і їх дотримувався (часом зі страху або з нерозуміння, часом трактуючи їх як своєрідний забобон). Наш текст представляє погляд Ісуса на ці традиції.

Ісус, критикуючи суперечливий спосіб життя фарисеїв та їхнє розуміння традицій, відповідає словами Ісаї: «Цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене» (Іс 29, 13). Наполягаючи на зовнішніх нормах чистоти, фарисеї спотворюють внутрішній зміст заповідей Божого Закону. Ісус наводить конкретний приклад. Вони кажуть: людина, яка склала щось у жертву в храмі, не може використати цієї речі, щоб допомогти тим, хто перебуває у великій потребі. Таким чином вони, в ім’я традиції, позбавляють Четверту заповідь, яка наказує любити батька і матір, її змісту. Ці люди видаються дуже спостережливими та уважними, але такими вони є тільки назовні. Їхнє серце, як і раніше, далеке від Бога.

Мудрі люди навіть за часів Ісуса не погоджувалися з усім, чого їх формально навчали. Вони сподівалися, що одного дня прийде Месія і покаже їм інший шлях для осягнення чистоти. В Ісусі ця надія стала реальністю.