Як проповідувати?

Роздуми до Слова Божого на свято свв. Кирила і Мефодія

Мабуть, не один раз ми запитували себе: як саме я маю проповідувати Ісуса? Як підійти до євангелізації, передати досвід віри близьким мені людям, або й тим, кого я зустрів випадково? Не думаю тут дати вичерпну відповідь на це запитання. Давайте просто разом замислимося над кількома вказівками, які бачимо в цьому тексті. Я певен, що Ісус найкраще знається на євангелізації. Добра Новина — це і є Ісус!

“ Якщо не присвячуєш часу на перебування перед Обличчям Ісуса, усі євангелізаційні зусилля будуть марними

Перше, що робить Ісус, — посилає учнів. Український переклад каже: перед собою, натомість у грецькому тексті читаємо про просопу ауту — «перед обличчям своїм». Моє проголошення Доброї Новини розпочинається тривалим перебуванням перед Обличчям Ісуса, перед самою Доброю Новиною. Якщо не присвячуєш часу на перебування перед Обличчям Ісуса, усі євангелізаційні зусилля будуть марними, радше будуть говорінням про Ісуса (який колись давним-давно жив), а не проголошенням самого Ісуса (Який діє тут і тепер і Якого я зустрів).

Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива…

Неважко тут побачити виразну вказівку до молитви. Ісус звертається до учнів, щоб ті просили Господаря жнив посилати робітників. І це після того, як сам Господар жнив посилає учнів… Ідеться тут не тільки про молитву за нові покликання до богопосвяченого життя чи священства, але взагалі про молитву, щоб моє проголошення Доброї Новини було плідне. Можливо, мої зусилля не приносять результату, тому що я не молюся за людину, якій хочу проповідувати. Лукавий особливим чином дбає, щоб людина не отримала Слова Божого, й тому під час проповідування, братньої розмови, зустрічі може чинити різні перешкоди. Хтось, хто, здавалося б, має добру волю, раптом починає упереджено реагувати, дратується, не хоче далі слухати або просто не приходить, бо… знайшлося стільки причин, ну майже світового масштабу. За проголошенням Слова йде конкретне рішення прийняти спасіння в Ісусі Христі. Тому за це рішення також триває серйозна боротьба.

Що ж далі? А далі — довіра Богу, покладання на Його благодать, а не на власні уміння: Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте…

Перш ніж учні мали проголосити «Царство Боже близько», вони перебували в домі та споживали їжу. На Близькому Сході споживати з кимось їжу означає увійти у спілкування з тією людиною. А вже збудувавши такий міст відносин, по ньому можна переносити слова Доброї Новини.