Погляд

Чому я не вірю в «бозю»

05 Березня 2019, 13:19 7147

Мене завжди дратувало, коли дорослі люди казали «бозя». Я маю враження, що ми знаємо зовсім різних богів. Мій — це не «бозя».

Цього року під час відвідин по коляді мій 5-річний син заявив, що не поцілує хреста (у нас священик бере зі столу хрест і дає кожному, хто в хаті, поцілувати його). Те, як відреагував священик, було для мене бальзамом на душу. Він сказав: «Ісуса не треба боятися, Він тебе дуже любить».

Я трохи знаю цього священика, він мене не здивував. Радше захопив мене цим і зробив так, що я довіряю йому тепер ще більше, ніж раніше, а з моєю довірою справи такі, що її треба заслужити.

Він, однак, сказав те, що мене зворушило. Виходячи, залишив у моїй долоні папірчик, який став немов останнім ударом… Слова «Ми — єдина Біблія, яку народи ще читають» мені дуже й дуже близькі. В моєму серці вже не перший тиждень вирує запитання: чого Ти хочеш від мене, Господи?

Моє життя вірою виглядає так, що я ставлю Йому дуже конкретні запитання. І завжди дістаю відповідь. Так було, коли я знайшла сталого сповідника: запитала Ісуса, Він мені показав, і я маю. Так, це може так виглядати.

Яким є Бог, у якого я вірю? Чому я вірю? Чому мій Бог — це не бозя?

 

У мене в житті був час шукань. Я не мала нікого, хто відповів би на сотні моїх запитань. Тоді я розпочинала навчання у новій школі, в ліцеї. У нас був катехет-дивак — так, зараз я на нього так дивлюся. Ставив нам мільйони запитань, провокував; це не мало жодного стосунку до системи освіти! Завдяки цьому я мала простір, щоб запитувати, і сама теж провокувала — а він давав мені відчути, що йому це подобається. Часто повторював у ході тих дивних дискусій, що багатьох із нас хотів би пізнати ближче — наприклад, у конфесіоналі.

Тоді я відчувала біль. Я вже роками не ходила до сповіді. Потребувала когось, хто навчить мене довіри. Що більше я потребувала сповіді, то більше боялася. І знала, що священик-катехет це не та людина, яка мені потрібна, попри те, що він був для мене величезним авторитетом, — а може, власне, якраз тому.

Подружка запропонувала мені поїхати разом на реколекції. Одні, другі, треті. Я познайомилася з сестрами-канонічками Святого Духа, з Домом самотньої матері. Поверталася туди протягом наступних років — щоразу приїжджала поламана, а від’їжджала інша, вільна.

Однак мені й надалі чогось бракувало.

Пам’ятаю ту сповідь по багатьох роках. Це було під кінець першого класу ліцею, по кількох місяцях слухання свідчень катехета про те, що Бог є і нас любить. Після місяців його поглядів і їдких зауважень. Я знала, що Господь Ісус дав мені його для того, щоб я на ці шпильки відповідала.

Я пішла до сповіді перед Великоднем, стала в довгу чергу до якогось старенького священика (чи могла я зробити щось дурніше, з людського погляду?). Вишептала напівпритомна те, що лежало мені на серці. А він? Запитав, як я почуваюся і що сталося, що мене так довго не було. Я пам’ятаю ту розмову. Вона відкрила мене на сотні подібних потім. Була відповіддю на мої молитви.

Я стала шукати ще наполегливіше. Те, що я пізнала, було таким сильним, що утвердило мене в переконанні: Ісус — це не бозя з образочка. Він живий, Він опікується мною і чекає, коли я захочу з Ним зустрітися. Він хоче мене торкнутися — такої, як я є, яким є моє життя, без ретуші.

Звідки взялась моя рішучість у дбанні про духовний розвиток? Як так сталося, що попри численні поранення я цього не втратила?

Ти звабив мене, Господи, а я дозволила себе звабити…

 

Ліцей був дуже тяжким часом. Мені сильно бракувало спільноти, сповідника. Щоправда, священик був, але він виявився тупуватим (так, такі теж трапляються, а я тоді ще мала приглушений радар на примітивів). Не так давно я зустріла того священика, і коли він кинув у мою сторону коментар, то я побачила, що він не змінився. Я тільки всміхнулася і сказала, щоб заспокоївся, бо ми налаштовані на різні хвилі. Мене його сексистські жартики не веселили. Він знав, що мені дорогу переходити не варто, що я можу його присоромити публічно, — і відступив. Ні, не йдеться про те, що я хотіла бути злостивою, що я ображена. Йдеться про те, що в мені немає дозволу на поведінку певного типу. Колись, на жаль, це було не так…

За останні кількадесят років я сильно змінилася. Багато хто наплював мені в серце. Більшість цих людей була пов’язана з Церквою. З одного боку — я навчилася захищатися, з другого — відмежовуватися від таких людей, а з третього — перестала довіряти.

Тому слова священика, який ходив по коляді, так сильно мене зачепили. Я впустила його у мій світ — також і серцем. Якийсь час тому я слухала проповідь, яку він виголошував на Месі для молоді. Розповідав про те, як шалено Бог нас любить — таких, які ми є. Він говорив так, що дівчина, яка сиділа переді мною, витирала сльози зі щік.

Я подумала, що мені саме таких слів і треба. Колись і я була отаким підлітком. Ставила безліч запитань — собі та іншим. Небагато хто зумів мені на них відповісти; ще менше показали життям те, що говорили вустами. Мені бракувало людського свідчення.

Сьогодні мені легше: я маю довкола себе багато віруючих людей. Тих, на кого завжди можна розраховувати. Люди молитви й дії. Отож — чого Ти хочеш від мене, Господи?

 

Мій Бог — це не бозя. Він дав мені себе пізнати як Хтось правдивий. Такий, що любить і вимагає. Він не тиран, але Він — найбільше люблячий батько. Я пізнала Бога, якого можу запитати про все. Він для мене — Той, перед ким я не мушу нічого вдавати.

Коли я вперше завалила іспит на водійські права, то розлютилася. Пішла на зустріч душпастирства. Один священик сказав: «Заспокійся, все буде добре», другий — навпаки: «Викинь це з себе, ходи, полаємося разом». Я пішла з другим. Яке ж це було звільнення!

Тоді я навчилася, що можу кричати перед Богом, можу бути щирою. Я не мушу наклеювати на себе усмішку для зустрічі з Ним. Можу сказати, що мене щось дістало. Можу плакати і кричати. Можу коверзувати; можу просто так сидіти біля Нього.

В мені останнім часом є дуже сильне прагнення говорити про Нього. Я Його часто запитую, як Він це бачить: зрештою, в мене ж дім, чоловік, діти, обов’язки. Я фізично не маю змоги давати про Нього свідчення десь по храмах, та й не знаю я місць, де би хтось це дозволив. Тоді до мене повертаються слова з образочка: ми — єдина Біблія, яку народи ще читають.

Ігнатіанські реколекції стали для мене переламними. Я дуже сильно пізнала не тільки те, що Бог є і любить. Він показав мені себе дуже конкретно. Коли я сідала на молитву, до голови приходили думки — одна по другій. Все складалося, як у кіно. Як паззли, які зрештою починають один одному пасувати. Багато справ із мого життя, одна за другою…

Я мала суто людський спротив, щоби про це говорити. Якби не те, що ті реколекції були якимось чином поєднані з людьми з Віднови, нізащо в житті я б не зізналася, що отак бачу. Ісус, однак, дав мені їх так зустріти не для того, щоб мене принизити. Він дав мені такого провідника в реколекціях, що я знала: можу цій людині сказати все — і вона не визнає мене навіженою. Зовсім навпаки: вона була для мене черговим знаряддям у Його руках.

Такий є мій Бог — дуже конкретний. Він шукав мене довго. Дає мені людей, які показують, що Він є і живе. Це не бозя з образочка. Він воскрес, Він живий. Без Його хреста псу під хвіст здалася якась бозя. Псу під хвіст віра в те, чого нема.

Переклад CREDO за: Маґдалена Урбанська, DEON

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

віра

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity