Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 19 березня
У своєму житті, як батьки, ми хочемо для своїх дітей найкращої долі і щоб вони уникнули великих помилок та не шкодували за вчинене. З цього приводу читаємо сьогодні в Книзі Приповідок: щоб не казав: Чом же я науку ненавидів, серце моє погордувало докором?
Слово докір єврейською звучить то-кай-хав. Воно означає викриття, повчання, догана. Серце відкидало повчання, відкидало викриття та правду, що щось відбувається не добре. Те саме слово трапляється в інших уривках Приповідок.
Господь говорить до мене через докір у моєму серці. Господь — Батько, який завжди поряд і слідкує за тим, щоб я не став учасником якоїсь халепи. І тоді Він починає промовляти до мене в моєму серці. Через докір Господь виливає на нас свого Духа Святого.
Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам, — читаємо в іншому стиху Книги Приповідок (Прип 1,23).
Господні докори не є важким тягарем, бо Господь є Добрим Батьком і не буде картати з обвинуваченням та приниженням. Не легковаж Господнього докору, о мій сину, і не ухиляйся, коли він карає (Прип 3,11).
Мають місце також і свої плоди щодо нехтування тим, що мені підказує серце. Стежка життя — берегти науку; хто відкидає картання, — ходить манівцями (Прип 10,17).
Якщо постійно не зважати на своє сумління, то з часом воно майже замовкає. Ми стаємо глухими на голос Бога, звикаємо до гріха, перестаємо бути чутливі на зло, воно стає вже майже звичним. Коли постійно закриваємо очі на гріх, втрачаємо чутливість до зла, віддаляємось від Бога. Наше сумління, яке картає нас, є насправді тихим і лагідним голос Бога, який не хоче, щоб Його діти блукали або загинули. Намагаємось дослухатись до свого серця, адже там живе сам Господь.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com