Роздуми над Божим Словом на суботу ІІІ тижня Великого Посту
Сьогоднішня притча — одна з найвідоміших у Євангелії. Про зарозумілість і пиху фарисея, про смирення і розкаяння митаря ми чули не раз. Когось із нас ця притча торкнулася, підштовхнула замислитись над своїм життям, а хтось не звернув на неї особливої уваги. Сьогодні є шанс іще раз почути Ісуса, який наставляє апостолів, iще раз про все подумати разом iз ними та пошукати тут себе. Із Євангелія від Луки (Лк 18,9-14):
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, Він сказав цю притчу: «Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується,вивищений».
На перший погляд, молитва фарисея видається подячною. Але що більше він говорить, то більше розуміємо, що він зайнятий лише собою. Переповнений почуттям власної значущості і задоволений своєю праведністю. То нащо йому Бог? Парадоксально, але молитва фарисея віддаляє його від Того, до Кого він неначебто молиться.
Митар поводиться інакше. Від сорому й каяття він не сміє підвести очей. Смиренно визнає свій гріх і просить про милосердя. Це про нього Ісус говорить, що він пішов додому виправданим.
Знову парадокс: виходить, що бувають нібито гарні справи, які віддаляють від Бога, і бувають гріхи, які нас до Бога повертають.
Ці два приклади показують нам, що не можна мислити стереотипами і надмірно заспокоюватись у духовному житті. Усе залежить від серця: куди воно спрямоване і чого шукає. Якщо в центрі перебуває захоплення власною правильністю, то найпрекрасніші справи перетворюються на гнилизну і годують лише егоїзм. Якщо серце смиренно звернене до Бога, то навіть із найглибшого падіння є вихід. Тому варто сприйняти це слово як застереження, як заклик до іспиту совісті та духовного чування.
«Господи Ісусе Христе, я звертаюся до Тебе сьогодні зі смиренним і скрушеним серцем. Даруй мені Твоє милосердя і випрями мою дорогу.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
