Ікона мучеників і свідків віри ХХ століття

Її написала Рената Шакі у Спільноті святого Егідія, зображуючи історію свідків минулого сторіччя в світлі богослов’я книги Одкровення.

На горі зображено Христа на троні в оточені Ангелів, і натовп свідків віри, одягнених у білий одяг із пальмовими гілками в руках. Це зображення з книги Одкровення (7. 9, 12-14).

«Від великого горя» — слова, написані в центрі ікони, є ключем до її розуміння. Під написом — концтабір із колючого дроту, який перетворюється на собор — реальність багатьох зібраних свідчень. Католики, євангелісти, православні християни разом у нацистських і радянських таборах у спільному стражданні за Євангеліє підносили молитву до Господа, навчились любити і допомагати одне одному. В центрі собору — відкрите Євангеліє зі словами Ісуса з Євангелія від Йоана: «Щоб були всі одно» (17.21), розп’яття і пасхальна свіча: символи страждань, смерті й воскресіння Господа. Праворуч і ліворуч можна побачити наче дві процесії свідків віри: одна символізує західних, інша — східних християн. У цих процесіях можна впізнати Дітріха Бонгеффера, патріарха Тихона, о.Джіротті (біблеїста, страченого в таборі Дахау, де він проповідував до останнього).

Нижче видно зруйновані будівлі та вбивство християн. Це згадка про геноцид вірменських і сирійських християн1915 року в Туреччині, зруйнування багатовікового співіснування на тій землі. Також це згадка про намагання повного винищення християнської присутності, як було в Албанії: постать о.Курті з дитиною на руках. Священника засудили до смертної кари за те, що хрестив дитину в 1972 р. у таборі, де його утримували.

По правій стороні — серія зображень. В них видно, як в історіях свідків віри відображається страждання Христа.

У другій частині знизу видно суд над єпископом: несправедливий суд, який пройшли багато віруючих, як Ісус перед Пілатом. Видно чоловіка в багряному одязі, якого б’ють двоє охоронців: публічне приниження, якому піддавали багатьох перед убивством, щоб знищити їхню гідність, принизити на очах людей.

Згори — натовп перед публічним розстрілом, як часто робили у ХХ ст. Серед них — владика Володимир, митрополит Київський, перший єпископ-мученик комунізму.

Знизу згадуються всі, хто був убитий раптово. За вівтарем зображений св.Оскар Ромеро, архієпископ Сан-Сальвадора, вбитий під час літургії. Також можна впізнати монс.Джерарді та о. Джузеппе Пульїзі, вбитих італійською мафією в Сицилії.

Сцени праворуч нагадують, як під час страждання мученики свідчили про любов, що сильніша за ненависть: на зло вони відповіли добром. 

На першому зображенні сцена ГУЛАГу на Соловках: древній монастир, перетворений на табір, де більшість ув’язнених були віруючими. Там можна побачити двох єпископів, молодого і літнього, що штовхають грабарку. Це зображене свідчення жінки, яка вижила в таборі. У своєму щоденнику вона розповідає про двох єпископів: літнього православного і молодого католика, поляка, які ходили на жорстокі каторжні роботи разом, щоб молодий єпископ міг допомагати старому православному. Це знак християн, які знову навчаються любити і підтримувати один одного в часи переслідувань.

Вище — у румунській в’язниці ув’язненні зі сторінками в руках: це сторінки однієї Біблії, яку один із них приховав. Ув’язнені розібрали її на частини, щоб вивчити напам’ять і переказувати іншим, для того, щоб не втрати дорогоцінні Слова Божі.

Вище іконографічне зображення переслідуваних, які не перестали годувати голодних, лікувати хворих, любити ближнього і проповідувати Євангеліє всім. Видно під час Євхаристії християнина з людиною у формі, який символізує гонителя: знак готовності свідків віри прощати, знак віри у можливість кожної людини змінити своє серце.

Ікона зберігається в соборі Варфоломія Апостола в Римі, який став місцем збереження пам’яті про мучеників і свідків віри у ХХ і ХХІ сторіччях. Кожного року під час Великого Посту Спільнота святого Егідія збирається на урочисту молитву, щоб згадати всіх, хто віддає своє життя за віру і в наші дні.