Пастирський лист єпископа Леона Дубравського, ординарія Кам’янець-Подільського, на неділю Святого Сімейства
«Надія ж не засоромлює — Spes non confundit» (Рим 5,5).
Дорогі родини, щиро вітаємо вас у цей Різдвяний час і оголошуємо вам Ювілейний рік — особливий Рік Божої благодаті!
У Римі Святіший Отець відкрив Святі Двері 24 грудня; а в наших дієцезіях Рік Благодаті розпочинається сьогодні. Так само, як Господь Ісус оголосив Рік Благодаті у своєму рідному місті Назареті, так і ми сповіщаємо цей благословенний час для кожного з вас, для кожної родини.
Папа Франциск взяв для назви булли, якою проголосив Ювілейний рік, слова св.Апостола Павла з листа до римлян: «Надія ж не засоромлює». Мабуть, немає такої людини, яку потрібно було би переконувати у тому, наскільки сильно нам потрібна Божа благодать і наскільки сильно всі ми потребуємо такої надії, яка не розчарує і не підведе! Цією благодаттю Божою є присутність між нами нашого Спасителя — і лише у Ньому наша надія. У Бозі, який став Людиною і віддав себе як жертву відкуплення, щоби звільнити нас від егоїзму, страху, самотності та смерті. А через своє Воскресіння Він дає нам прощення наших гріхів — і Святого Духа, котрий переконує нас у безмежній любові Отця до нас і чинить нас здатними любити одне одного. Якщо лиш віримо у це і цього прагнемо!
Ювілейний рік є особливою нагодою ширше відкрити своє серце на дію Божої благодаті, дозволити надії вкоренитись у нашому серці, зміцнити узи любові та поглибити віру. А щоб це могло відбутися, ми хочемо звернути особливу увагу на дві важливі істини, прийняття яких дозволить нам глибше та більш плідно пережити Ювілейний рік: усі ми поневолені гріхом і всі потребуємо звільнення та прощення наших провин.
Ми потребуємо і отримати прощення, і обдарувати ним наших ближніх! Між нами так багато засмучених та зневірених людей; та й нам самим здається, що зло сильніше за добро. Сьогодні так важко любити ближніх справжньою християнською любов’ю і так страшно брати на себе відповідальність за долю своєї Батьківщини. Ми втрачаємо надію на краще завтра; ми не впевнені, чи маємо майбутнє; і це засмучує нас, а іноді викликає агресію та почуття провини.
Дорогі родини, Бог знає все це, Він бачить наші серця і не перестає нас любити. Він посилає в наше життя Ісуса Христа — дає нам Спасителя. Того, котрий здатний зцілити наші серця і пробачити наші гріхи. Не бійтеся правди про себе, навіть найсумнішої, — бо є Той, Хто може простити всі наші гріхи і має силу визволити та оновити нас. З цієї нашої слабкості, завдяки Його благодаті, в нас може народитися милосердя, взаєморозуміння і взаємне прощення.
Святіший Отець Франциск, розпочинаючи Синод, який став важливою подією в житті Церкви, сказав: «Ми не можемо йти далі без визнання себе грішниками і без прощення». А сьогодні у Другому читанні ми почули: «Зодягніться, обрані Богом, святі й улюблені, у щире серце милосердне, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, терплячи і прощаючи одне одному й прощаючи одне одному взаємно, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Господь простив вам, так само й ви робіть. (Кол 3, 12‑13) Це заохочення також стосується і нас тут, в Україні; воно стосується членів кожної родини.
Тож закликаємо вас до навернення; закликаємо звернутися до Милосердного Бога, віддати Йому усі свої слабкості, страхи за майбутнє, самотність, егоїзм і почуття провини. Він — Спаситель, який знає кожного з нас на ім’я і любить кожного з нас! Приступіть до Таїнства сповіді, поділіться зі своїми ближніми, які цього не знають, що є можливість отримати відпущення гріхів; розкажіть їм, що є Спаситель, який має силу відновити нашу людську гідність!
Ювілейний рік завжди пов’язаний з особливими відпустами. Правда про індульгенції виражає глибоку віру в те, що Божа благодать сильніша за всі наші гріхи і має силу зцілити рани, які гріх завжди залишає в житті людини. Вже у 1345 році Папа Климент VI писав:
«Христос відкупив нас не золотом і сріблом, які проминають, але своєю дорогоцінною Кров’ю, яка є невичерпним скарбом для Церкви. А його примноженню сприяють заслуги благословенної Богородиці і всіх обраних… Воістину, не загортаючи цього скарбу в хустинку і не ховаючи його в землю, Він розділив цей скарб між віруючими через благословенного Петра і його наступників, стражів ключів до неба, і постановив, щоби він був милосердно розподілений… для повного і часткового відпущення дочасної кари за гріхи тим, хто їх визнає і про них щиро шкодує».
Внутрішня постанова та переконання, що я відкидаю будь-яку прив’язаність до гріха і хочу справді жити з Богом, дозволяє Божій благодаті діяти в нас. Відпуст не є коротким шляхом, який заміняє навернення та переміну життя. Він сприяє нашому наверненню, виправленню гріхів і ран, завданих собі та іншим.
Тож скористаймося всі цим благодатним часом, визнаймо свої гріхи, приймімо любов Бога, який прощає і зцілює, і обдаруймо себе взаємно прощенням!
Крім римських базилік, особливими місцями в кожній дієцезії є Марійні санктуарії, куди можна здійснити паломництво, щоб отримати ювілейні відпусти. Там Марія, наша Мати, чекає, щоби підтримати нас у наверненні та зціленні травм, завданих гріхом. Там ми можемо досвідчити те, чого дванадцятирічний Ісус навчає нас у сьогоднішньому Євангелії: найважливішим для нас є перебування в домі Отця, близькість до Бога.
А наші побажанням для вас, дорогі сім’ї, нехай прозвучать словами з булли Папи Франциска, якою він оголосив цей Святий рік: «Дозвольмо надії захопити нас вже від цієї миті і нехай через нас вона заразить тих, хто її потребує. Нехай наше життя скаже їм: ‘З нетерпінням чекай на Господа, будь мужній; нехай зміцняється твоє серце — Господа очікуй!’ (Пс 27,14) Нехай сила надії наповнить наше сьогодення, у сповненому довіри очікуванні на повернення Господа Ісуса Христа, якому честь і слава нині й у часи прийдешні».
Від серця благословляють пастирі Римо-Католицької Церкви в Україні
Лист має бути прочитаний по всіх парафіях Кам’янець-Подільської дієцезії в неділю Святого Сімейства, 29 грудня 2024 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
