Зображення на тему зустрічі Ісуса з учнями в Емаусі траплялися вже у євангельських художніх циклах пізньої античності, — достатньо згадати неф церкви Сант-Аполлінаре-Нуово в Равенні. Ця тема розвивалася протягом віків, ставши своєрідним пробним каменем, на якому виявлялася майстерність найбільших митців.
Багато є зображень учти в Емаусі; на межі XVI та XVII сторіч вони надихали Тиціана, Веронезе, Тінторетто, Рубенса та багатьох інших, включно з Рембрандтом та Мікеланджело Мерізі.
Під час поглиблених досліджень, присвячених тематичному зіставленню творів митців, в міланській Пінакотеці Брера відбувся своєрідний «діалог» під назвою «За вечерею в Емаусі. Караваджо зустрічається з Рембрандтом».
Картина Караваджо «Вечеря в Емаусі» веде діалог із картиною «Вечеря паломників в Емаусі» Рембрандта.
Унікальний випадок: ці картини ніколи не експонувалися поруч! Одна й та сама тема розроблялася та викладалася по-різному в плані сміливості та чутливості. З іншого боку, інакше не могло й бути: коли митці присвячували себе цим творам, кожний з них жив у власному соціальному контексті та особистих ситуаціях, які визначали їхню працю. Рембрандту було двадцять три роки і, хоча він жив у протестантській країні, де було заборонено зображати Ісуса, він писав для приватних замовників картини на біблійні сюжети, які підкреслювали людяність персонажів. Караваджо в той час мав тридцять один рік; він втік із Рима пораненим після вбивства Рануччо Томассоні 28 травня 1606 року, поневірявся володіннями родини Колонна в Палестрині, Пальяно та Дзагароло.
До теми Емауса обидва митця звертатимуться не раз, щоб випробувати власні сили, і, попри на відмінності між цими майстрами, є багато спільного в інтерпретації робіт, що експонуються в міланській Пінакотеці Брера. Одна зі збіжностей — драматична подача епізоду, особливий акцент на сприйнятті персонажами того, що з ними сталося, а також властива і Караваджо, і Рембрандтові надзвичайна майстерність у передачі контрастів, створених світлом і тінню.
Картина «Вечеря в Емаусі» Караваджо, що зберігається в Мілані, дуже відрізняється від першої версії, яка сьогодні знаходиться у Лондонській національній галереї. На думку деяких учених, версія, що зберігається в Пінакотеці Брера, — це полотно, яке Мерізі писав (бувши утікачем) одночасно з іншою картиною, на якій зображено святу Марію Магдалину: художникові були потрібні гроші, щоб дістатися Неаполя.
У 1624 році картина «Вечеря в Емаусі» була зареєстрована в колекції родини Патріці та продана у 1939 році Пінакотеці Брера завдяки втручанню Асоціації друзів Брера та щедрому внеску двох міланських меценатів. На відміну від більш ранньої версії «Вечері в Еммаусі», що виставляється зараз у Лондоні, у цій картині композиція простіша, жести дійових осіб стримані, відсутні яскраві плями, стиль художника більш похмурий, однак майстерність Караваджо відчутна.
Композиція напівкола, також підкреслена розташуванням учнів, охоплює постать Ісуса; світло зосереджене на Його руках, що благословляють поламаний хліб, — мить, яка нагадує Останню Вечерю, прощання. Картина «Вечеря паломників в Емаусі» Рембрандта (також із використанням світлотіні) вибудувана так, що підкреслюється втаємничена присутність-відсутність Христа, Його ледь вловний силует, окреслений світлом свічки.
Переклад CREDO за: Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
