Роздуми над Першим читанням на суботу XIV Звичайного тижня, рік І
Тими днями Яків повелів своїм синам, кажучи: «Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита; у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, собі на гробницю. Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію». А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.
Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: «Ану Йосиф зненавидить нас та й справді відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли».
І послали до Йосифа сказати: «Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи: “Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі”. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька».
І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього. Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: «Ось ми – твої раби».
А Йосиф каже до них: «Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб возвеличити мене, як воно і є сьогодні, і спасти життя багатьом народам. Тому не бійтесь: я годуватиму вас і дітей ваших». І втішив їх і говорив до них зичливо.
І мешкав Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років. Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися на Йосифових колінах.
Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: «Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в землю, що про неї Він клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові».
І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: «Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості».
І помер Йосиф мавши сто десять років.
Бут 49,29-31.33; 50,15-26а
Йосиф завершує болісну історію конфлікту зі своїми братами. Вони й надалі закриті в тінях минулого, чекають на якусь помсту з боку брата, якого зрадили багато років тому. Відповідь Йосифа така: «Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре». Лише довгі роздуми, освітлені вірою, могли привести до таких висновків.
Треба вміти дивитися у своє минуле — повне зрад інших, прикрощів, труднощів, злетів і падінь. Воно нас творить, формує, щоб тепер було таке, як є. Йосиф є тим, ким є, і може допомагати іншим. Бог спроможний обернути зло на добро. Якщо ми з Ним співпрацюємо.
Результат дивовижного сплетіння подій розуміється лише пізніше; не відразу, не тепер.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
