Роздуми над Першим читанням на середу ХVІ Звичайного тижня, рік І
З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі. І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.
Говорили до них сини Ізраїля: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, біля казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду».
І сказав Господь Мойсеєві: «Ось Я дощем зішлю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за Моїм законом, чи ні. Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня».
І сказав Мойсей Аарону: «Промов до всієї громади синів Ізраїля: “Виступіть перед Господом, бо Він почув ваші нарікання”».
І сталось, як промовляв Аарон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустелю і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
Тоді Господь заговорив до Мойсея: «Чув Я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: “Ввечері їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і пізнаєте, що Я – Господь, Бог ваш”».
І справді, ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. Коли ж роса зникла – ось на поверхні пустелі щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іній по землі.
Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: «Що це таке?» Не знали бо, що воно таке.
А Мойсей сказав їм: «Це хліб, що дав Господь вам на поживу».
Вих 16,1-5.9-15
Ізраїль бачив чудо переходу через море. Зовсім недавно. Важко зрозуміти їхні нарікання до цього, хоча вони бачили 10 кар. Але після такого визволення!.. Однак знову — нарікають. І як чудернацько! «Казани з м’ясом, хліба досхочу» — в Єгипті? Коли це таке було? Цибуля стала казаном із м’ясом. А як зрозуміти слова: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі»? Господь хотів вашої смерті? Які дивні викривлення в пам’яті та в розумінні Бога!
«А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду». Хто винний? Інші! Вільні тілом, але не душею, знаходять причину свого незадоволення в інших. Якщо уважно вчитатися в текст, то Ізраїль має худобу (Вих 17,3; 19,13; 34,3). Він не помирає з голоду. Але думає, що це незабаром станеться. Люди хочуть бути щасливими, але коштом інших. Без зусиль, без труду. Вільними — але якщо хтось інший визволить мене.
Популярна гра — визначати жертву. Коли інші чи інше винні в усьому.
Треба рости. Закасай рукави — і до роботи!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
