Святий Петро Хризолог
Проповідь 43
про молитву, піст і милостиню.
Молитва стукає у двері, піст добуває, милосердя отримує
Є три речі, браття, на яких стоїть віра, зміцнюється благочестя й тримається цнота. Це молитва, піст і милосердя. Молитва стукає у двері, піст добуває, милосердя отримує. Молитва, милосердя й піст; усі три становлять одне і взаємно оживлюють одне одного.
Тому що піст — це душа молитви, а милосердя — це життя посту. Нехай ніхто їх не роз’єднує, бо вони нероздільні. Хто практикує тільки одне чи два з них, той не має нічого. Отож той, хто молиться, має постувати, а хто постує — повинен виконувати діла милосердя й слухати прохача, який бажає бути почутим. Той буде почутий Богом, хто не зачиняє дверей своїх на голос благальний.
Той, хто постує, повинен розуміти піст: він повинен співчувати голодному, якщо хоче, щоб Бог поспівчував його власному голоду; він повинен виявляти милосердя, якщо сподівається осягнути милосердя; хто хоче скористатися добротою, той сам має її виявляти; хто хоче, щоб йому дали, сам має давати. Безсовісно було би просити для себе те, в чому відмовляєш іншим.
Нехай буде для тебе милосердя нормою! Якщо ти хочеш, щоб до тебе виявили милосердя певним чином, певною мірою і з певною готовністю, то виявляй і ти милосердя іншим із такою самою готовністю, такою самою мірою, таким самим чином.
Отже, молитва, милосердя й піст нехай будуть заступництвом за нас перед Богом, нехай будуть нашим єдиним посланцем, єдиною за нас молитвою в потрійній формі.
Те, що ми втратили через непошану, маємо набути постом; завдано умертвлення нашому життю шляхом посту, бо немає нічого важливішого, що ми могли би пожертвувати Богові, як стверджує Пророк, кажучи: «Жертва Богові — дух сокрушений; серцем сокрушеним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс 50,19).
Принеси в жертву Богові своє життя, принеси Йому жертву посту, щоби був він жертвою чистою, жертвою святою, жертвою живою, яка і в тебе залишиться, і Богові буде принесена. Той, хто не дав би такої жертви, не мав би виправдання, оскільки щоразу завжди має себе самого для жертвоприношення.
Але щоб молитва і піст були прийняті, треба, щоб за ними слідувало милосердя. Піст не приносить плоду, якщо не скроплений милосердям; засуха милосердя тягне за собою всихання посту; те, що дощ для землі, те милосердя для посту. Хто постує, може прекрасно виховувати своє серце, очищувати свою плоть, викорінювати вади, насаджувати чесноти: але якщо він не скропить усього водами милосердя, то не збере жодного плоду.
Ти, хто постуєш, пам’ятай, що і поле твоє постує, якщо воно позбавлене милосердя; але якщо ти будеш щедрий у ділах милосердя, то те, що ти роздаси, ти й збереш у свої засіки. Не розсипай своєю скупістю, але збирай своєю щедрістю. Даючи бідному, дай самому собі, оскільки що ти не залишиш іншому, того й сам не отримаєш.
фінансово.
Щиро дякуємо!
