Україна

Єпископ Дубравський у Браїлові: «Тут люди отримують те, чого не отримають ніде»

08 Серпня 2019, 11:10 836 Ігор Богомолов

Як і кожного року, 6-7 серпня 2019р. в санктуарії Ісуса Назаренського у Браїлові відбулося дієцезіяльне нічне чування, гаслом якого стали слова: «Це Мій Син Улюблений».

«Сьогодні, в свято Преображення, — сказав настоятель браїлівської парафії о.Юзеф Кшишиха MS, вітаючи тих, хто прибув до Браїлова, — нас збирає Ісус Назаренський, який каже тим, хто не знає, як їм жити: Я взяв на себе всі твої тягарі та негаразди».

— Таке чування, — сказав для CREDO ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, — проводиться вже сімнадцятий рік поспіль. Люди приходять і приїздять сюди, і його вже не вийде скасувати. Люди приходять сюди тому, що тут вони отримують те, чого вони не отримають ніде. Санктуарії є різні, і кожний має свою харизму. Якщо говорити про санктуарій Ісуса Назаренського, або, як ми часто його називаємо, Ісуса Браїлівського, то є чимало свідчень про чудеса, вимолені перед Його чудотворною статуєю. І справа, може, не в самій статуї — знаємо, що вона була втрачена, але не знаємо, що з нею сталося, спроби натрапити на її сліди поки не принесли успіху, — а в цьому місці, яке Ісус вибрав для себе, щоб бути присутнім тут особливим чином. Особливість кожного чування полягає в тому, що кожного року в ньому беруть участь нові люди, які раніше сюди не приходили. Коли таких людей більше, коли менше, — але вони завжди є. І завжди люди отримають тут великі благодаті, заради яких варто докласти зусиль, щоб прийти сюди і не спати вночі. Адже колись, коли ми зустрінемося з Богом віч-на-віч, Небесний Отець винагородить ці зусилля стократно. Пам’ятаємо зі Старого Завіту діалог Авраама з Богом про долю міста Содом: “А може, знайдеться там десять праведників?” Може, наш світ тільки тому й існує, що Бог дивиться на тих, хто приходить сюди, та до інших санктуаріїв, — на тих, хто приходить до Нього. Тому найважливіше завдання Церкви — здобути якомога більше душ для Царства Небесного. Небесного Царства, до якого я бажаю і собі, і вам прийти, минувши чистилище».

 

 

Розмовляючи з паломниками, що приїхали або прийшли на чування, можна було знайти багато підтверджень словам Його Преосвященства, винесеним у заголовок. «Сьогодні я тут вдруге, перший раз була два роки тому, — говорить Юлія Малиновська з парафії Архангела Михаїла з с.Вороновиця поблизу Вінниці. — Тоді мене вразило все: і храм, і спів хору. Це були відчуття, які неможливо передати словами. А головне — я пізнала, що Бог любить мене такою, яка я є. Відтоді в нас удома є образ Ісуса Назаренського. І ми щовечора всією родиною молимося перед ним молитвою до Ісуса Назаренського, яку я також привезла звідси. А в цій молитві містяться усі прохання». Далі пані Юлія сказала, що на завтра припадав день народження її доньки. Не знаючи, що подарувати, вона думала про це весь день. Ці думки не залишали її і під час Святої Меси — адже так буває, що коли щось дуже непокоїть, переключитися на щось інше стає неможливим. «Наприкінці Служби, — сказала пані Юлія, — Господь мені підказав словами єпископа Леона: “Купи молитовник (молитовник, присвячений Року святості подружжя і сім’ї. — Прим. авт.) та ікону” (ікона Святого Сімейства з Назарета. — Прим. авт.)».

 

 

Анатолій і Оксана Кравінські приїхали з с.Федорівки (Шаргородський р-н, Вінницька обл.) разом із десятирічним Станіславом і п’ятирічним Владиславом. «Три роки тому мене запросила сюди одна наша парафіянка. Я приїхав зі старшим сином. Мені здавалося, що моя душа наповнюється щастям, радістю, добротою. Це таке відчуття, яке ні з чим іншим не можна порівняти. Наступного року ми приїхали вже усі разом. Божа доброта, Його милосердя привели нас сюди. Сподіваємось, що приїжджатимемо сюди щороку».

Виголошуючи проповідь під час урочистої Меси, що її очолював єпископ Леон Дубравський, настоятель монастиря отців-салетинів у Кривому Розі о.Томаш Кшемінський MS сказав: «Свято Преображення є нагодою замислитись над тим, як виглядає Небо. Чи не асоціюється воно в нас із канікулами, які ми у 15-16 років проводили з батьками? Все добре, все дуже цікаво, але… Немає можливості ні з друзями запалити цигарку, ні ще щось подібне. А ще й батьки роблять зауваження, що занадто довго сиджу в телефоні. Чи не думаємо ми так про святість? Так, святим бути добре, але це не для мене, бо тут мені чогось бракує, як на канікулах з батьками».

 

 

Отець Томаш навів приклад, як він у 15 років пішов із батьками до театру. Спершу було цікаво, а потім — думав, коли вже той спектакль закінчиться. І не міг зрозуміти, чому на очах у жінки, яка сиділа поруч, були сльози. «Так і ми, — сказав він, — думаючи про святість, не можемо її зрозуміти через недосконалість нашої віри. І тут немає чого соромитись: якщо ми не можемо зрозуміти багато речей, то це означає, що наша віра, як і віра учнів Ісуса, повинна зростати, і вона має простір для зростання».

«Нерідко, — продовжив священик, — ми повторюємо фразу про те, що Бог робить чудеса, але насправді не до кінця віримо в те, що Бог насправді все може, може знайти вихід із будь-якої ситуації, і намагаємося все вирішувати на власний розсуд, не питаючи про волю Бога. Коли ж ідеться про чудо — я показую молитовник одного з наших парафіян, який зупинив кулю снайпера».

 

 

Отець Томаш проповідував і під час другої Святої Меси, присвяченої спомину св.Каетана, яка розпочалася вже після півночі. Тоді він показав молитовник червоного кольору, в якому застрягла куля, і розповів про це докладно. Один із парафіян, отримавши повістку під час мобілізації, прийшов до настоятеля і попросив про благословення. Уділивши благословення, отець-настоятель подарував йому молитовник польською мовою (парафіянин польську знав). Перебуваючи на фронті, він молився з цього молитовника, завжди носив його при собі, і цей молитовник врятував йому життя.

Посилаючись на євангельський опис чуда в Кані Галалейській, о.Томаш звернув увагу на те, що Марія, сказавши Ісусові про брак вина на весіллі, не підказувала Йому, як має бути розв’язана ця проблема. «А як же часто ми просимо в молитвах, щоб усе було так і тільки так, як ми хочемо. Отже, якщо ти просиш, але Бог тобі цього не дає, або проблема, про розв’язання якої ти просиш, вирішується не так, як ти би хотів, — будь упевнений: Бог тебе не залишив».

 

 

«Особливість цьогорічної ночі чування, — сказав для CREDO о.Стефан Кшишиха MS, — пов’язана з Роком святості подружжя та сім’ї. Звідси і гасло: “Це Мій Син Улюблений”. Стосунки Бога-Отця й Ісуса Христа — зразок стосунків у родині».

Саме сім’ї були присвячені молитви під час адорації Пресвятих Дарів. Молились за чоловік і жінок, яких Господь обдарував даром подружжя; за родини, які переживають складні життєві ситуації; за родини, що не мають дітей, і за тих батьків, які присвячують себе опіці над хворими дітьми; за родини, які вимушено живуть у розлуці; за подружжя, які мають переживають труднощі, «щоб ні бідність, ні багатство не віддалили їх одне від одного».

 

 

Також у ході конференції місцева парафіянка Ольга Коваль презентувала святих, чиї імена згадуються в Літанії до захисників святості, єдності і нерозривності подружжя. Чування продовжила музично-молитовна композиція за нашу Батьківщину, за припинення пролиття крові, за мир у державі, в родинах і в наших серцях, за те, щоб нас єднала любов до Бога, до ближнього і до рідної землі, за тих, завдяки кому ми можемо спокійно молитися в наших храмах.

Як і минулого, й позаминулого року, музичне оформлення здійснював збірний музичний колектив, учасники якого проживають у різних куточках України і збираються разом за кілька днів до чування. «Для них, — сказав вікарій браїлівської парафії о.Михайло Трач MS, — ці репетиції є своєрідними реколекціями, де вони не тільки готуються до чування, але й поглиблюють своє духовне життя». Отець Михайло вже три роки фактично керує цим збірним ансамблем: два роки тому він робив це бувши кліриком, рік тому — дияконом, тепер — як священник.

Як і раніше, ніч чування включала в себе Хресну Дорогу. Цьогоріч змінився її маршрут: від храму вірні пройшли до каплиці, збудованої в іншій частині міста. Завершилася ніч чування помазанням «олією св.Каетана».

 

 

 

 

 

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Браїлів
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: