Друзі запитують: «Що робити, щоб донька не зв’язалася з якимось насильником чи садистом? Що не вийшла, не приведи Господи, за такого заміж? Говорити їй, що вона кохана принцеса? Чи навпаки, не говорити, а віддати її до школи єдиноборств?»
Складно відповісти. Все ускладнюється тим, що ми — всі ми, без винятку — до певної міри толерантні до насильства. Люди пострадянського простору мають це в собі — інакше нам би тут просто не вижити. Ми фільтруємо і не помічаємо певну кількість агресії та хамства на свою адресу. Це нормальна адаптивна реакція, інакше ми би щодня зазнавали приниження, утиску й гніву. А це виснажує психіку.
Ми звикли, що агресію в якійсь формі може виявити щодо нас будь-хто, в кого є хоч трішечки влади. Лікар — якщо ми пацієнти. Вчитель — якщо ми учні. Батьки — якщо ми діти. Чиновник — якщо нам від нього потрібен якийсь навіть маловажливий папірець. Працівник транспорту — якщо ми пасажири… Силовики взагалі можуть виявити до кого завгодно й будь-коли. Це, звісно, не сприймаються як повна норма, але й не шокує.
Створити сім’ю, в якій діятимуть зовсім інші правила, — складно. І хоч би як нам хотілося мати чарівну вакцину, яка захистить нашу дитину від усього, та її нема. І про це думати страшно.
Колись і моя донька зробить крок зі стосунків із нами, батьками, у стосунки з кимсь іншим. І там уже її безпека не залежатиме від мене. Ні на крапелиночку.
І поки вона ще зі мною, я подумки складаю для неї список заповідей. А коли вона виросте, я їй скажу:
1.Якщо тебе вдарили — тут же збирай речі. Поводься так, ніби стався землетрус: хапай документи, дітей, з рештою розберешся потім. Не приймай вибачень і покаянь, не вступай у переговори. Будь-яке «пробач» завтра перетвориться на «ти мене довела». В це болото дуже легко впасти, і дуже тяжко звідти вибратися. Не сумнівайся: біжи!
2.Запам’ятай, що будь-яке «ти сама винна» і «ти мене доводиш» — брехня. Насправді це означає: «Я знаю, що можу тебе вдарити, образити, принизити, й мені за це нічого не буде, тому я не бачу сенсу себе контролювати».
3.Ти завжди можеш прийти до мене. Завжди. В будь-якому стані і ситуації. У сльозах і боса. З відчуттям найстрашнішого провалу в житті. І я тебе не звинувачуватиму. Навіть якщо мені захочеться сказати «я ж попереджала» — я закриюся в туалеті і скажу ці слова перед дзеркалом, пошепки, сама до себе. Тому що вони не втішають, а тільки втикають голки у відкриту рану.
4.Якщо мене не буде — всіляке буває, батьки смертні, — нехай у тебе будуть друзі настільки близькі, щоб їх можна було попросити про допомогу. Якщо таких не завелося — шукай яку завгодно допомогу і не соромся її приймати. Жалійся, кричи, розповідай усім, хто готовий слухати. Нехай у тебе будуть свідки, тому що зло твориться у мовчанні.
5.Стосунки ніколи не починаються з побоїв. Перші ластівки виглядають як «ну ти й дурна», «якого чорта лізеш», «та що ти тямиш», «я сказав — значить, ти йдеш». Спершу прохання перетворюється в наказ. Потім дрібні приниження стають нормою. Хамство подається як близькість.
Нікому не дозволяй принижувати себе і спеціально завдавати тобі болю. Ніколи не думай «я розумна, за мною точно такого не станеться». В цю пастку падали жінки набагато розумніші за нас із тобою.
6.Твій ворог — відчуття «мені тільки здалося». Сьогодні людина поводиться абсолютно адекватно, а завтра на неї щось находить, і чоловік перетворюється у роздратованого садиста. А післязавтра прозирає сонечко і все настільки в порядку, що ти полегшено видихаєш: «Здалося». Якщо таке відбувається часто — насторожися. Ці відчуття — головний симптом, на який можна спиратися. У стосунках із такою людиною не заходь надто далеко, не май із ним спільних дітей та спільного бізнесу.
7.Нехай у тебе завжди будуть твої власні гроші. Свої джерела доходу, заробітку. Якщо ти сидиш із дітьми — нехай у тебе буде свій рахунок, фінансова подушка про всяк випадок. Обговори це з партнером до того, як опинишся в декреті. Це дуже важливо. Коли діти маленькі, ми максимально залежимо від партнера і вразливі як ніколи.
8.Не дозволяй, щоб стосунки стали єдиним, що важливе у твоєму житті. Це небезпечна конструкція. Друзі, праця, спорт, захоплення — нехай усе це обов’язково буде. Заробляй. Навчайся. Якщо стосунки колись обваляться — а це стається частіше, ніж би хотілося, — буде боляче. Але краще, коли обвалюється одна башточка, ніж увесь замок.
9.Слідкуй за своїм здоров’ям, турбуйся про себе, щоб вистачало сил жити.
10.Ніколи не потрапляй у пастку «всі так живуть». Це неправда! І я зроблю все, щоб ти бачила сім’ї, в яких немає насильства і хамства, в яких люди розмовляють один з одним шанобливо, навіть коли дуже сердяться. І сама постараюся бути для тебе не найгіршим прикладом…
11.Ніколи не потрапляй у пастку «таке тільки в мене, яка ж я дурна, як соромно». Це теж неправда. Невелика біда — опинитися в ситуації насильства. Біда – застрягнути в ній надовго, на роки. Тобі не потрібна сім’я за будь-яку ціну. Не потрібна ідеальна сім’я з суперобкладинки. Тобі потрібне місце, де буде добре, де тебе зможуть підтримати, де про тебе потурбуються. Воно може виглядати дуже по-різному (це взагалі не обов’язково сім’я).
12.Люди можуть мінятися. Ба більше, вони постійно це роблять. Нас змінюють вік і досвід. Те, що замолоду виглядало невинним дивацтвом, із роками може виявитися психічною хворобою або просто скотством. Іноді люди поводяться дуже негарно, якщо розуміють, що інша людина від них залежить. Якщо таке сталося з тобою — не лай себе, що «не розгледіла падлюку раніше». Є багато такого, чого ми не можемо розгледіти, доки воно глибоко сховане. Дій, див.п.1.
13.Експериментуй, пробуй нове. Нові роботи, нові зачіски, нові види спорту. Нові страви, нові правила в сім’ї. Що більше нового ти впустиш у своє життя, то впевненіше почуватимешся у стосунках.
14.Поділися цими правилами. Перекажи їх подругам. НЕ залишайся байдужою, якщо когось ображаюсь або з когось знущаються на твоїх очах. Пам’ятай, інколи людям немислимо боляче й соромно просити про допомогу. І все-таки вона їм потрібна. Може, ти виявишся єдиною, хто помітить чужий біль, і тоді — не проходь обік.
За текстом Анастасії Рубцової
фінансово.
Щиро дякуємо!
