Роздуми над Словом Божим на четвер ХХІІ звичайного тижня, рік І
На перший погляд — вже давно знайомий уривок і що нового можна з нього дізнатись… Чи впізнаєш ці думки? І є спокуса «пробігти» цей текст по поверхні. Але Боже Слово — це скарб. І в маленькому слові може критися ГЛИБИНА.
Саме це слово пропоную розглянути. Сьогодні Ісус двічі запрошує Симона відплисти. На початку просто відплисти від берега й перестати «копирсатися» в брудних сітях. А після того, як Ісус «нагодував» Словом натовп, який саме для цього Його шукав, Він пропонує Петрові виплисти на глибінь.
Отож пропоную декілька разів прочитати цей уривок. Спочатку — аби відплисти «від берега життя» і перестати бідкатись і розглядати свої поразки. Пропоную сьогодні й зараз, читаючи ці рядки, дозволити Ісусові говорити зі мною. Але для цього потрібно дозволити Йому ввійти. Так дивно звучить: Бог, котрий, як читаємо в Книзі Буття, створив всесвіт, котрому підкоряються стихії та бурі (Мк 4, 39) часто перебуває в поставі очікування. А я в цей час після важкої праці та невдалих спроб не помічаю, що Він тут, поруч. Я кличу, щоб Він прийшов, а коли Він приходить… швидко втікаю, бо мене ж чекає «цілий світ», який я мушу спасти.
У сьогоднішньому уривку можна виразно побачити, що доки в життя Симона не ввійшло Боже Слово, він сидів на березі розчарований, без плодів праці. Хоча й працював тяжко, але риби так і не наловив. А от коли зробив це за Словом Ісуса, то його човен вже не міг вмістити пійману рибу. І сталося це лише тоді, коли він відплив на глибінь.
У перекладі з грецької «глибина» (βάθος «батхос») має значення глибокодумності або безодні. А слово «виплисти» — відносити назад або повертатися. Виявляється, Ісус запрошує Симона помандрувати назад його човном туди, куди страшно, куди не хочеться, туди, де він зазнавав життєвих поразок. У нашому житті таких місць теж не бракує: місць де перебувають сотні або тисячі спогадів, які ми воліємо забути та щоб ніхто про це не дізнався. Але чи вони зникають? Ні. Вони, як прихована риба на глибині, живуть своїм життям десь у підсвідомості. Нам здається, що з нами все гаразд, але помічаємо, що є реакції, які ми не можемо контролювати. Скоріш за все вони нами керують. І ми нічого не можемо з цим зробити. А це можуть бути наші помилки, поразки, прояви боягузтва — кожний може сам доповнити свій перелік. Все, що ми приховали й не принесли Ісусові. Всі моменти, коли ми намагалися виправити ситуацію самотужки.
Доки туди не ввійде Ісус зі своїм Словом, яке відбудовує й підбадьорює, я і ти будемо вважати своє життя невдалим. Лише Бог має здатність благословити й перемінити на добро:
«Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, все сприяє до добра» (Рим 8, 28).
Тим, що сьогодні ти вважаєш непотребом, Ісус може колись «нагодувати» тисячні натовпи. Адже колись Він п’ятьма хлібами й двома рибинами нагодував натовп. Історія твого життя, незалежно від того скільки й чого ти натворив, може колись надихнути когось подібно до того, як сьогодні тебе надихають історії святих. Якщо пригадати, то у більшості з них був «букет» помилок і гріхів, але Богові це не завадило перемінити напрямок їх життєвого шляху. Не віриш? Згадай святих Франциска, Августина, Марію Магдалину… Свого часу життя викинуло їх на берег і вони теж «полоскали свої сіті». А подивись, як Бог чудесно перемінив їхнє життя! Вони святі не своїми зусиллями, а тому, що свого часу почули Боже Слово і не побоялись виплисти на глибінь разом з Ісусом. І не соромились історії свого життя…
А ти готовий сьогодні «виплисти у свою безодню» з Ісусом? Із сьогоднішнього тебе, слабкого й невдалого «Симона», Бог здатний виховати «Петра-Скелю», на якій Він побудує Церкву…
фінансово.
Щиро дякуємо!
