Учителька однієї з американських шкіл, Карен Леве з Оклахоми, звернула увагу на те, що діти часто приходять до школи з проблемами, про які ніхто ні з ким не розмовляє.
Тому вона вирішила, що попросить учнів написати на папірчику кожен своє переживання, а потім ці аркушики можна вкинути до загальної торби. Наступним етапом було витягування папірців навздогад і зачитування вголос. Тільки від самих «авторів» записок залежало, чи вони скажуть, що то він чи вона написали.
Те, що діти писали, здивувало саму вчительку. З’явилися історії про смерть найближчих, про хвороби, розлучення батьків, не раз — самогубчі думки, клопоти з наркотиками. Прочитавши все, вчителька наголосила в класі, що ніхто не самотній і що діти завжди можуть звернутися до інших по допомогу.
Щоб символічно позбутися цього «життєвого емоційного багажу», торбу повісили при вході до класу.
Ідея Карен Леве не тільки допомогла втихомирити і покращити самих учнів, але й привернула увагу місцевих ЗМІ.
«Так розпочався мій 22-й рік викладання в середній школі, — написала на своєму ФБ-акаунті Карен Леве. — Вчора, можливо, був один із найбільш вражаючих днів, які я будь-коли мала. Я запропонувала нову вправу, “Тягар”. Я запитала дітей, що таке тягар, і вони відповіли, що це зайві речі, які носиш на плечах. Я попросила їх написати на папірцях, що їх турбує, від чого їм важко. Потім вони побгали ці папірці й зібрали їх по класу. Один учень зачитував, і я питала, хто це написав, якщо він хоче поділитися. Я тут і пишу це, щоб розповісти вам, що я ніколи ще не була така близька до сліз, як тоді, коли ці діти відкрилися і поділилися з класом. Там було про самогубство, про батьків у в’язниці, про наркотики в сім’ї, про те, що батько пішов, про рак, смерть, втрату домашніх тварин тощо. Діти, які читали ці записки, плакали, бо те, що вони читали, було тяжким. Це був емоційно виснажливий день, але я твердо вірю, що мої діти будуть менше судити, більше любити і швидше прощати».