Три слова, почерпнуті з читань — іменник «гора», дієслово «виходити» та займенник «усі» — лягли в основу проповіді Папи під час Святої Меси, яку він у неділю, 20 жовтня 2019 р., очолив у базиліці св.Петра з нагоди Всесвітнього місійного дня.
Особливістю цьогорічного відзначення такого дня, який припадає у третю неділю жовтня, є те, що в контексті 100-річчя Апостольського листа Бенедикта XV «Maximum illud» про місіонерське покликання Церкви Святіший Отець проголосив увесь жовтень 2019 року Надзвичайним місійним місяцем, повідомляє Vatican News.
Бог призначив зустріч людству…
Розпочинаючи проповідь, Папа зазначив, що слово «гора» зустрічається і в першому читанні, з пророка Ісаї, про «гору Господню», до якої зійдуться всі народи, і в читанні з Євангелія. У ньому Ісус після воскресіння призначив учням зустріч на горі в «поганській Галілеї», населеній різними народами.
«Складається враження, що гора — це місце, де Богові подобається призначати зустріч з усім людством, — сказав Франциск. — Це місце зустрічі з нами, як показує Біблія, від Синаю і Кармелю аж до Ісуса, який проголосив блаженства на горі, преобразився на Таборі, віддав життя на Голготі й вознісся на небо з Оливної гори. Гора, місце великих зустрічей між Богом і людиною, є також місцем, де Ісус проводив години за годинами на молитві».
Наблизитись до Бога і до ближніх
Гора вказує на те, що ми покликані наблизитися до Бога і до ближніх. Як до Всевишнього, в тиші, молитві, віддаливши від себе пустослів’я, так і до ближніх, яких із гори бачимо в іншій перспективі: як спільність, відкриваючи, шо гармонійність краси приходить лише завдяки перебуванню разом, що ближніх треба «не вибирати, а обійняти».
«Гора пов’язує Бога і ближніх в одних обіймах, якими є обійми молитви. Гора веде нас до висот, подалі від багатьох скороминущих матеріальних речей, запрошує відкривати суттєве, те, що залишається: Бога і ближніх. Місія починається на горі: саме там відкривається те, що є вартісним. Посеред цього місійного місяця запитаймо себе: що в житті для мене є важливим? На які вершини я націлений?» — заохотив Глава Церкви.
Долати «гравітацію егоїзму»
Слово «гора» в читаннях супроводжується словом «виходити». «Вийдім на Господню гору», — закликає Ісая. Як зауважив Папа, ми народилися не для того, щоби «стояти на землі, вдовольнятися мілкими речами», але щоб досягати висот, зустрічати Бога та ближніх. А для цього потрібно виходити, полишити «горизонтальне» життя, перемагати «гравітацію егоїзму», здійснити «вихід із себе». Це вимагає зусиль; але це єдиний спосіб «бачити все краще», адже згори відкриваються прекрасні панорами.
«Й подібно до того, як неможливо вийти на гору, якщо обтяжуємося речами, так і в житті потрібно скинути тягар зайвого. В цьому також полягає таємниця місії: щоб вирушити, треба залишити; щоби звіщати, слід відмовитися. Достовірне звіщення складається не з гарних слів, а з доброго життя: життя служіння, що здатне відректися від багатьох матеріальних речей, які зменшують серце, роблять нас байдужими та замикають у собі самих; життя, яке відривається від непотрібних речей, які втягують серце, та знаходить час для Бога і для інших. Можемо запитати себе: як відбувається моє сходження? Чи вмію відмовлятися від важкого й непотрібного багажу світськості, щоб виходити на Господню гору?»
Кожен є цінним скарбом для Бога
Якщо гора нагадує про те, що є важливим, а дієслово «виходити» — про те, як цього досягнути, то третє слово «звучить найгучніше». В усіх читаннях переважає слово «всі». Про «всі народи» говорить Ісая, про «всі народи» йшлося в респонсорійному псалмі. Бог хоче, «аби всі люди спаслися», — писав святий Павло до Тимотея. «Зробити учнями всі народи» закликав апостолів Ісус. За словами Святішого Отця, Бог знає, що ми вперто повторюємо «мій» і «наш»: наші люди, наша спільнота…, а тому невтомно повторює «всі».
«Всі, бо ніхто не виключений із Його серця, з Його спасіння. Всі, щоб наше серце було спроможним бачити поза людські границі, поза фаворитизм, який ґрунтується на егоїзмі й не подобається Богові. Всі, бо кожен є цінним скарбом, і сенс життя полягає в тому, щоб дарувати іншим цей скарб. Ось у чому полягає місія: виходити на гору, щоб молитися за всіх, і сходити з гори, стаючи даром для всіх. Підніматися і сходити: християнин, отже, завжди перебуває в русі, завжди виходить назовні», — наголосив Наступник святого Петра. І зауважив: ми щодня зустрічаємо чимало людей; але запитаймо себе, чи ми виходимо їм назустріч?
Не втрачай нагоду для свідчення
Як зазначив Святіший Отець, у той час, як усі очікують чогось від інших, «християнин іде до інших». Христовий свідок «ніколи не заслуговує на вдячність від інших», але «перебуває в боргу любові перед тими, які не пізнали Господа».
«Свідок Ісуса, — сказав Папа, — виходить назустріч усім, не лише своїм, своїй групці. Ісус каже також тобі: іди, не втрачай нагодм для місії! Брате, сестро, Господь чекає від тебе того свідчення, якого ніхто не може дати на твоєму місці».
Із яким дорученням Господь посилає нас до всіх? З одним і «дуже простим»: зробіть учнями. «Його учнями, а не нашими учнями», — наголосив Папа, додаючи, що «Церква добре звіщає лише тоді, коли живе як учениця», а справжній учень «щодня іде за Вчителем і поділяє з іншими радість учнівства», не завойовуючи або примушуючи інших, але «свідчачи».
«Ми тут для того, — підсумував Святіший Отець, — щоби свідчити, благословляти, втішати, підводити, передавати красу Ісуса. Будь мужнім, Він очікує від тебе чимало! Господь відчуває своєрідну тугу за тими, які ще не пізнали, що вони — улюблені дітьми Отця, браття й сестри, за яких Він віддав своє життя і дав Святого Духа. Хочеш заспокоїти тугу Ісуса? З любов’ю іди до всіх, бо твоє життя — це цінна місія: не тягар, який мусиш знести, але — дар».
фінансово.
Щиро дякуємо!
