Шестеро єпископів і кардиналів написали до Папи відкритого листа, в якому просять проголосити п’ятий марійний догмат, що стосуватиметься співвідкупительної ролі Марії в історії Спасіння.
Цей суперечливий постулат повертається на обговорення в Церкві уже понад століття, однак і досі не знайшов достатнього обґрунтування в ученні Церкви.
«За проминулі дві тисячі років Церква у чотирьох догматах визнала особливі привілеї, які Отець надав Марії — Матері Його божественного Сина. Однак ніколи Церква не визнавала урочисто Її людську, але ключову роль у Божому плані спасителя як Нової Єви біля Нового Адама, яку Духовної Матері людства. Ми переконані, що Отець очікує, щоби Церква особливим, догматичним чином ушанувала Її співвідкупительну роль разом з Ісусом, завдяки чому Він відповість історичним новим вилиттям Святого Духа», — зазначають підписанти відкритого листа, скерованого до Папи Франциска. Постулат проголошення п’ятого марійного догмату вони аргументують, зокрема, потужною духовною боротьбою, яка нині точиться у світі і в якій величезну роль відіграє заступництво Марії.
«Ми потребуємо Її, але Вона також потребує нас. Якщо ми шануємо Нашу Пані в усій величі, якою Її Господь нагородив, то Вона може у повноті надати нам материнське заступництво, як у Кані Галілейській, може заступатися у свого Сина, випрошуючи чуда для наших часів», — сказано в листі. Його автори — це двоє кардиналів, Телесфор Топпо з Індії та Хуан Сандоваль із Мексики, і четверо єпископів: Фелікс Джоб із Нігерії, Антоніо Басеото з Аргентини, Джон Кінан із Шотландії та Давид Рікен зі США.
Тема визнання догмату про співвідкупительну роль Марії в історії Спасіння повертається вже довгі роки. Ще в часи Першого Ватиканського Собору постулат визнання Марії Співвідкупителькою заявив французький єпископ Жан Лоран. У 1920-ті роки цілеспрямований тиск був більше скерований на визнання Марії Посередницею благодатей. У цій справі бельгійський ієрарх кардинал Дезіре-Жозеф Мерсьє звертався до папи Бенедикта XV чотири рази. 1921 року Святіший Отець дозволив відзначати урочистість Пресвятої Діви Марії Посередниці всіх благодатей; цей дозвіл стосувався дієцезії Брюсселя й інших дієцезій та спільнот, які би хотіли святкувати цю урочистість. Однак він не зважився проголосити такий догмат.
Аж до 1950-х років міжнародні маріологічні конгреси підтримували постулат проголошення догмату про всепосередництво Пресвятої Діви Марії. Також після скликання Другого Ватиканського Собору кількасот єпископів постулювали розробку цього питання, а кількадесят їх знову попросили про визнання Марії Співвідкупителькою. Однак папа св.Йоан ХХІІІ не зважився на остаточну зміну католицького вчення у цьому питанні. У 62-му параграфі Догматичної конституції про Церкву «Lumen gentium» Марія названа Посередницею, але не Посередницею всіх благодатей. У цьому документі сказано: «Своєю материнською любов’ю Вона дбає про тих братів Сина свого, які ще паломничають на земному шляху, а надто про тих, хто перебуває в небезпеках і скруті, аж поки не приведе їх до щасливої батьківщини. Тому Пресвяту Діву величають у Церкві Заступницею, Споспішницею, Посередницею. Треба, однак, розуміти, що це ніяк не применшує гідності й дієвості єдиного Посередника — Христа — і нічого не додає».
Хоч і не втілене в догмат, визначення Марії як Співвідкупительки все ж таки з’являється у Церкві. Як пише «Vatican Insider», першим папою, який використав його публічно, був Пій ХІ. Також і св.Йоан Павло ІІ кілька разів використовувати це визначення, а Бенедикт XVI, своєю чергою, назвав Марію Посередницею всіх благодатей у листі до архієпископа Зиґмунта Зимовського з нагоди Всесвітнього дня хворих у 2012 році.
Постулат проголошення догмату про співвідкупительну роль Божої Матері повертався і після Другого Ватиканського Собору. В 1990-ті роки цього вимагала, серед інших, група, знана як Vox Populi Mariae Mediatrici, заснована американським маріологом доктором Марком Міраваллі. Критично щодо цього постулату висловилася група з 23 теологів (що представляли також і православ’я, лютеран та англіканців), які засідали в Ченстохові 1996 року під час 12 Міжнародного маріологічного конгресу. До цієї теми повернулася 2005 року група з 6 теологів (зокрема, той самий кардинал Топпо з Індії), скеровуючи відповідну петицію до папи Бенедикта XVI.
Дистанційовану позицію щодо цих постулатів виразив польський маріолог о.Целестин Напюрковський (2001 року):
«Я вивчаю цю проблематику понад 30 років. Щораз сильніше переконуюся, що роль Божої Матері в історії Спасіння була і є величезна, вражаюча, а велика любов до Неї та глибока побожність обґрунтовуються Євангелієм і досвідом Церкви, які розкривають благословенні плоди цієї дороги. З другої сторони, однак, неможливо не бачити певні тривожні елементи, які супроводять марійність, зокрема у вченні про посередництво Марії та в практиках побожності. Перший приклад. На початку V столірря Іспанію захопили візиготи-аріани, які не визнавали божественності Христа. Церква в Іспанії рішуче підкреслювала, що окупанти відкидають божественність Христа, цілеспрямовано не підкреслюючи Його людську природу. Наслідок був такий, що у свідомості вірян сильно ослабло розуміння Христа як Посередника між Богом та людьми.
По-друге, на послаблення свідомості вірних щодо Христа як нашого наймилосерднішого Посередника, а також Заступника, постійно впливає схильність учинити собі Бога на свій образ і подобу: мама краща, милосердніша, вона розуміє більше, ніж тато. Психологія переможно влізла у теологію та маріологію. Найбільший марійний проповідник Середньовіччя св.Бернард із Клерво так заохочував ввірятися Марії: «Христос насправді досконалий Посередник, але Він — Бог, якого людина страхається; але Він є і буде нашим Суддею, а хто ж перед таким Суддею не чує тривоги; але Він чоловік, а з чоловіками ми асоціюємо радше суворість і наполегливість, аніж делікатність і милість. Тим часом Марія не є ні Богом, ні Суддею, ні мужчиною, тому ми звертаємося до Неї, нашої найкращої Посередниці». Ці елементи в різних формах постійно живуть у словах і текстах, які радять звертатися до Марії, у проповідях, читаннях, молитвах і марійних піснях.
По-третє, в апології п’ятого догмату є брак коректності й точності в аргументації. Навіть ключові терміни: Співвідкупителька, Посередниця, Заступниця — не були уточнені, тому нам пропонують семантичний хаос».
фінансово.
Щиро дякуємо!
