Роздуми над Божим словом на ХХХІ Звичайну неділю, рік В
Лк 19,1-10
Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через місто. А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, Хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на Нього, бо Ісус мав проходити тудою. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: «Закхею, притьмом злізай, бо Я сьогодні маю бути в твоїм домі». І зліз той швидко і прийняв Його радо. Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: «До чоловіка грішника зайшов у гостину». А Закхей устав і до Господа промовив: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо». Ісус сказав до нього: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло».
Нинішня історія з Євангелія дає нам яскравий образ митника Закхея: заможного, зневаженого суспільством і дуже малого зросту. Він кумедно підстрибує, безуспішно намагаючись побачити відомого Вчителя. Та переконавшись, що його спроби марні, біжить до дерева й вилазить на нього, щоби хоч краєм ока глянути на Ісуса. Мабуть, це було досить незвичне видовище — бачити, як відома в місті людина зважилася виставити себе на посміховисько. Неважко уявити й світлу усмішку на обличчі Христа, коли Він зустрічається поглядом із Закхеєм і бачить його нестримний ентузіазм. Цей ентузіазм митника обертається на справжню радість, коли Христос каже: «Я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк 19,5).
Під впливом благодаті Закхей робить крок до навернення і стає на шлях покаяння. Віддає половину свого багатства бідним і обіцяє понад міру відшкодувати всім, кого зранив своїми гріхами. Чи виконав він обіцянку? Це залишається таємницею, бо ніде більше в Євангелії про нього не згадано.
Та спробуймо уявити, що могло відбуватися далі. Наступного дня в Закхея почався новий і непростий етап життя. Він роздав, як обіцяв, частину своїх грошей бідним, і йому довелося вчитися жити скромно й праведно. Крім того, він змушений був постійно боротися зі спокусою повернутися до нечесних способів збагачення. Йому треба було поновому будувати взаємини з людьми вдома, на роботі та серед земляків. І, звісно ж, він мав докладати немалих зусиль, щоб залишатися вірним слову, яке вимовив у присутності Господа.
Так. І нічого страшного й дивного немає в тому, що наслідування Христа далеко не завжди поєднано зі станом ейфорії. Наша духовна дорога має бути схожа на тривалий успішний шлюб, який починається пристрасним романом, а згодом переходить у більш спокійні та водночас більш глибокі й значущі взаємини, переплітаючись періодично з кризами й конфліктами, що вказують на гріхи та недоліки, які ми ще не викорінили. Варто лиш пам’ятати, що Бог завжди поруч і завжди готовий нам допомогти.
Наші спроби наслідувати Ісуса зовсім не обов’язково мають бути пов’язані з якимись видовищними й публічними жестами, як учинок Закхея. Наша переміна може відбуватися поступово, і в нас, звичайно, траплятимуться невдачі. Та з допомогою Христа наші зусилля обов’язково принесуть плоди освячення.
«Господи Ісусе Христе, Ти сказав, що ми маємо стати, як діти, щоби ввійти до Небесного Царства. Допоможи мені повністю довіряти Тобі.»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
