Роздуми над Божим словом на понеділок ХХХІ Звичайного тижня, рік І
Рим 11,29-36
Дари Божі і покликання незмінні. Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя. Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати. О глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги! Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був Його дорадником? Або хто дав Йому наперед, щоб воно знову було йому віддане? Все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь.
Святому апостолу Павлу було дуже прикро, що багато його знайомих юдеїв не розпізнали в Ісусі Спасителя. Раніше у своєму Посланні до римлян Павло вже говорив, маючи на увазі єврейський народ, що той став «великим смутком та безнастанним болем» для його серця. У розпачі він вигукнув, що готовий сам бути відлученим від Христа, тільки б його братиюдеї увірували (пор. Рим 9, 23).
Та з сьогоднішнього уривку видно, що Павло не здавався. Він надіявся, що спасіння, отримане язичниками, підштовхне євреїв прийняти Христа: «Як ви (язичники) колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя» (Рим 11, 3031).
Кожен із нас у сім’ї та найближчому оточенні має людей, які не знають Христа. Ми, як і Павло, непокоїмося за них. Нам дуже хочеться, щоб вони, як і ми, відчули любов і милосердя Господа, щоб відкрили свободу Божих дітей, яких Він веде й надихає. Ми розуміємо, що силою нікого не змусимо повірити. Навернення має бути особистим вільним вибором. Тому все, що можемо, — це молитися, щоб серця дорогих нам невіруючих людей рано чи пізно відкрилися на Боже Милосердя, і дарувати їм Божу любов допомогою, підтримкою, доброзичливістю.
Не будемо сумувати чи впадати у відчай. Як для єврейського народу «дари Божі і покликання незмінні», так і для нас і наших ближніх (див. Рим 11,29). Бог ніколи не відмовиться від них. Він ніколи не відмовляється від людей, навіть від тих, які зреклися Його. Адже воля Отця Небесного — спасіння кожної людини. Тож молімося за всіх дорогих нам людей і за всіх, хто ще далеко від Господа. Молімося, щоб їхнє життя було осяяне Божим світлом. Молімося й за нас, усіх вірних, щоб ми були здатні проповідувати Євангеліє словом і ділом. Як сказав святий Павло: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» (Рим 10,15).
«Ісусе Христе, Ти кличеш до Себе всіх, навіть тих, хто ще Тебе не знає. Відкрий їхні серця на Твою благодать. А мені дай відвагу ділитися з ними тим, що Ти зробив у моєму житті.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
