Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХХІ Звичайного тижня, рік І
Брати! Боже покликання та дари – безповоротні. Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані. Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати!
О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!
Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад?
Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
Рим 11,29-36
Апостола Павла дуже непокоїла думка про його рідний народ — Ізраїль. Тому в Посланні до римлян він посвячує цій темі стільки часу. Павло надіється, що невіра Обраного народу — не назавжди. Настане час, і вони повірять в Ісуса Христа. А поки це не настало, сповідує свою впевненість у вірності Бога.
Бог не може спасти людину без участі самої людини. Та тут у гру входить вільна воля і можливість відкинути дар спасіння через віру в Христа. І що? Задум спасіння провалиться? Ні!!! Так чи інакше, воля Божа здійсниться. Як кажуть, лише Бог може писати прямо по кривих лініях людської історії.
«Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.»
фінансово.
Щиро дякуємо!
