Погляд

Стародавня християнська молитва мовою, якою говорив сам Христос

25 Січня 2020, 15:17 2116

Арамейська фраза згадується тільки раз у Новому Завіті.

«Мараната» — це арамейська фраза (не просто слово), яка в Новому Завіті трапляється лише раз, наприкінці листа апостола Павла до коринтян.

Нам може здатися дещо дивним те, що арамейська фраза з’являється в грецькому листі, який був адресований до Церкви в Греції. Тут варто зазначити, що на той час це словосполучення вже було щось на кшталт синтезу віри та духу ранньої Церкви.

Фактично, фраза вперше з’являється в десятому розділі «Дідахе», який був частиною учення апостолів Церкви. Деякі автори (наприклад, пізній бенедиктинець Джон Мейн, натхненний «Конференціями» св.Йоана Касіяна) досить активно використовували цю коротку молитву. Власне, вона була еквівалентом східної Христової молитви: Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного.

Ця молитва (незалежно, яку обирати формулу — «Христову молитву» чи «Мараната») повторюється багато разів, як частина особистої аскетичної практики. Вона була установлена духовними лідерами Церкви переважної більшості християнських традицій як метод, що допомагає відкрити Молитву Серця. У своєму Посланні до римлян Павло закликає зробити її «невпинною молитвою».

Але що ж означає фраза «Мараната»? Усе залежить від того, як її вимовляти. Адже є два варіанти, які мають різне теологічне та духовне значення.

До кінця не зрозуміло, якою ж була початкова «формула»; але якщо ми будемо читати фразу, як «Марана Та», тоді перше слово буде закінчуватися голосною літерою, поруч із ним — дієслово в наказовому способі. Тут значення фрази будемо розуміти, як прохання (ба, навіть вимогу) до Господа: «О Господи, прийди!» Такий зміст можемо знайти в Книзі Одкровення (Одкр 22) і вкінці Павлового Послання до коринтян (Кор 16,22).

Але якщо ми поділимо цю фразу, як «Маран Ата», тоді і значення зміниться кардинально: тепер маємо афірмацію, вираження віросповідання, яке чітко заявляє: «Наш Господь прийшов». Еквівалентом є ствердження, яке ми знаходимо у Посланні до римлян (10,9) та Посланні до коринтян (12,3), де Павло стверджує, що «Ісус є Господь».

У обох випадках, «Мараната» — це афірмація, що виражає віру в Христа, який став людиною і жив серед нас, і який прийде знову. Це месіанське твердження, яке показує віру у Втілення, і в очікування Парузії (присутності Христа).

Даніель Еспарса, Алетея

Переклад: Марта Матвіїв, СREDO

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: