Найбільша дієцезія в Україні

Незабаром, 14 лютого 2020 року, у Харківському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії відбудуться єпископські свячення отця Павла Гончарука, якого Папа Франциск призначив єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії.

CREDO  розповідає про характерні риси та особливості діяльності структури, пастирську опіку над якою здійснюватиме новий єпископ.

Адмінінстративно-територіальна структура

Юрисдикція Харківсько-Запорізької дієцезії, утвореної 4 травня 2002 року Святішим Отцем Йоаном Павлом ІІ, поширюється на структури Римо-Католицької Церкви в Україні на території Харківської, Полтавської, Сумської, Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської областей. Дієцезія налічує 7 деканатів, поділених відповідно до адміністративних границь областей, та є найбільшою в Україні за площею. П’ята частина території дієцезії охоплена війною.

До 2014 року дієцезія нараховувала 35 парафій зі своїми парохами та близько 20 парафій, до яких священники доїжджали. Окрім дієцезіальних у Харківсько-Запорізькій дієцезії служили священники з 12 монаших орденів, сестри-монахині з 14 орденів та 5 богопосвячених дів. У зв’язку з окупацією Донецької і Луганської областей та браком священників кількість парафій зі своїми парохами та тих, до яких священники доїжджають, зменшилася до 25 і 10 відповідно. Значна частина вірних виїхала на заробітки закордон. Нині на території дієцезії здійснюють служіння 8 чоловічих та 8 жіночих чернечих орденів, а також 7 богопосвячених дів.

Єдиний у Харківсько-Запорізькій дієцезії споглядальний монастир босих кармеліток діє у смт. Покотилівка Харківської області. Тут невпинно моляться з Церквою і за Церкву 11 сестер Пресвятої Діви Марії з гори Кармель.

Єпископи  

Першим правлячим єпископом Харківсько-Запорізької дієцезії від моменту утворення був владика Станіслав Падевський (†29.01.2017), якого 16 травня 2009 на єпископській кафедрі замінив єпископ Мар’ян Бучек (нині – єпископ-емерит).  

30 жовтня 2010 року Папа Бенедикт XVI призначив отця Яна Собіло єпископом-помічником Харківсько-Запорізької дієцезії і 8 грудня 2010 року він отримав єпископські свячення.  

З 12 квітня 2014 року єпископом-ординарієм Харківсько-Запорізької дієцезії є владика Станіслав Широкорадюк.

Святі-покровителі

Пастирі та вірні Харківсько-Запорізької дієцезії з давніх часів мали особливу пошану до святих Кирила та Мефодія. Його Преосвященство Станіслав Павдевський, беручи до уваги загальне бажання, звернувся до Конгрегації в справах Божого Культу і Дисципліни Таїнств, яка 7 лютого 2003 року затвердила святих Кирила та Мефодія, апостолів слов’ян, покровителями Харківсько-Запорізької дієцезії.

Кафедральний собор та єпископська курія

Римо-католицький храм Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові побудований у 1891 році. У 1938 році, після розстрілу священників та репресій активних парафіян, храм був закритий. 7 січня 1991 року майбутнім настоятелем парафії о. Юрієм Зімінським MIC на східцях церкви була відслужена перша післявоєнна Меса.  У 1991 році будівля храму була повернена у власність парафіяльної громади. Після утворення Харківсько-Запорізької дієцезії храм Успіння Пресвятої Богородиці у Харкові було піднесено до рангу кафедрального собору.

У головному вівтарі собору знаходиться статуя Богородиці з блакитного італійського мармуру, що дивом зберіглася за радянських часів — парафіяни сховали її на цвинтарі після закриття храму в 1938 році. Головна храмова реліквія повернулася на своє місце 15 вересня 1999 року після багаторічних старань, передусім старости парафії в.п.пана професора Едуарда Доротюка, і була єдиною оздобою храму за часів відбудови.

З огляду на побутові умови перші роки пастирського піклування єпископа Станіслава Падевського були чи не найскладнішими. Значних зусиль потребувало повернення храмів, що знаходились на терені дієцезії і ще не були віддані вірянам, тривала реставрація харківського собору, сам єпископ Станіслав жив у скромних умовах, займаючи кімнату на другому поверсі будинку сестер-францисканок слугинь Хреста. Перший час приміщення Курії (3×4 метри) розміщувалося в одному з чотирьох будинків, побудованих біля храму.

У 2004 році розпочалася розробка проєкту єпископської резиденції при кафедральному соборі. Будівництво почалося й завершилося стараннями другого правлячого єпископа дієцезії владики Мар’яна Бучека. З 2014 року у кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії відремонтовано і облаштовано кілька важливих приміщень: вірменська каплиця, бібліотека, дитяча кімната, замінені лавки та Хресна Дорога. Закінчені внутрішні роботи у будинку курії.

Життя дієцезії

На місті будинків, в яких раніше були розташовані приміщення єпископської курії та парафіяльний дім, завдяки допомозі австрійських благодійників релігійною місією Caritas-Spes був облаштований соціальний центр святої Єлизавети Угорської, при якому діють їдальня для бідних, надається перша медична допомога, допомога переміщеним із зони війни особам. Також для парафіян є медичний кабінет та дитячі гуртки.

Владика Станіслав Широкорадюк особисто здійснював душпастирську опіку над родинами воїнів, загиблих у зоні бойових дій на Сході України. Також стараннями єпископа придбано дім в Авдіївці, де облаштовано каплицю. Тут є постійний капелан.

Санктуарій Бога Отця Милосердного у Запоріжжі

Наріжний камінь для храму Бога Отця Милосердного у Запоріжжі взятий з фундаменту Базиліки Святого Апостола Петра у Римі і освячений Папою Йоаном Павлом ІІ. 7 серпня 2004 року храм був консекрований єпископом Станіславом Падевським. У 2005 році Конгрегація у справах єпископів надала йому статус конкафедрального, а у 2011 році єпископ Мар’ян Бучек встановив співкатедру Санктуарієм Бога Отця Милосердного. У крипті під храмом покоїться тіло першого єпископа Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслава Падевського.

Щоліта з 1998 року в Харківсько-Запорізькій дієцезії проходить паломництво Мелітополь-Запоріжжя, під час якого прочани протягом восьми днів долають близько 200 кілометрів степами півдня України, живуть в наметах і їдять просто неба, щодня беруть участь у Службі Божій, слухають конференції та моляться. Традиційно паломники завершують свій шлях біля Санктуарію Бога Отця Милосердного.

В парафіяльному будинку у Запоріжжі Брати з Ордену святого Альберта надають допомогу бідним та малозабезпеченим, для яких була заснована їдальня «Добрий хліб». У своїй пекарні брати-альбертинці випікають також гостії, комуніканти та різдвяні облатки. У 2010 році єпископ Мар’ян Бучек надав братам сертифікат, який засвідчує, що гостії і комуніканти відповідають вимогам і нормам канонічного та літургійного права.

З 1996 року у Харкові редакцією Конгрегації Отців Маріянів видається журнал «Слово між нами». Назва журналу походить із прологу Євангелія від Йоана «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили…» (Йн 1,14). Часопис заохочує до щоденного читання Божого Слова, роздумування над ним та молитви, натхненої цим словом. Це має допомогти читачам краще пізнати Бога, Його волю та відповісти на Його любов у своєму житті. Журнал виходить 9 разів на рік. Його отримують віруючі в Україні, Білорусі, Росії, Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, Естонії тощо.

Протягом 8 років Сестри Малі Місіонерки Милосердя (оріоністки) опікуються реалізацією проєкту «Надія» у смт Коротич Харківської області, надаючи допомогу одиноким матерям, які опинились у скрутному матеріальному становищі або залишились без даху над головою. Осередок має три доми, в одному з яких розташована дитяча кімната, де діти можуть залишатися на весь день, поки мами працюють. Третій будинок, «Дім святого Йосипа», придбаний в рамках ініціативи «Папа для України». На сьогодні допомогу через проект «Надія» отримують 18 матерів та 28 дітей у віці від 1 тижня до 9 років.

У місті Бердянську Запорізької області світлицю для дітей в центрі, організованому релігійною місією Caritas-Spes, «Quo Vadis»  відвідують діти від 3 до 15 років, які походять переважно з малозабезпечених, неповних сімей, де вони не мають достатньої щоденної батьківської турботи та опіки. У центрі діти харчуються, виконують домашні завдання та граються. В молодших групах дітей навчають писати, рахувати, малювати, орієнтуватися у навколишньому світі. Для школярів проводяться заняття за інтересами, різноманітні розваги, пізнавальні ігри. Робота дитячого центру будується на сімейному принципі: старші допомагають молодшим, підтримується тісний зв’язок з батьками.

У селі Піонерське Новоазовського району Донецької області функціонує ХСП-Центр «Маріуполь». Координаторами підрозділу є подружжя Завадських – Володимир і Оксана. У сферу відповідальності підрозділу Християнської служби порятунку входять 12 навколишніх сіл на прифронтових територіях Донецької області. Священники та сестри служать у с. Піонерське на регулярній ротаційній основі, провадячи душпастирську опіку над місцевим населенням та військовими. У власноруч обладнаній каплиці щонеділі відбуваються Служби Божі, у яких беруть участь як військові, так і цивільні. ХСП-Центр «Маріуполь» надає допомогу дітям та підлітками, які проживають у сірій зоні, а також гуманітарну допомогу самотнім і соціально незахищеним верствам населення.

Фото з архіву парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові та Харківсько-Запорізької дієцезії