«Блаженні засмучені, бо будуть утішені». Це блаженство було предметом роздумів, якими Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції, що в середу, 12 лютого 2020р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані, повідомляє Vatican News.
Внутрішній біль, який відкриває на справжні стосунки
Святіший Отець звернув увагу на те, що в оригінальному тексті, написаному грецькою мовою, в цьому блаженстві використано активний стан дієслова. Тобто блаженні не ті, що «зазнають» смутку, але які «плачуть ізсередини». Йдеться про наставлення, яке стало «центральним у християнській духовності». Отці пустелі, «перші монахи», називали це «penthos», тобто «внутрішній біль», який відкриває нас на «оновлені стосунки з Господом і з ближнім».
«Цей плач у Святому Письмі може мати два аспекти: перший викликаний смертю чи стражданням когось. Іншим аспектом є сльози з причини гріха, через власний гріх, коли серце кровоточить через біль, викликаний тим, що завдано образу Богові та ближньому». Папа пояснив: ідеться про те, щоб «бажати добра ближньому до тієї міри, щоби відчувати зв’язок із ним, так сильно, щои поділяти його біль».
Оплакувати страждання ближнього
Папа згадав, що часто говорив про дар сліз та його цінність. Адже неможливо любити «холодним чином», неможливо любити «з огляду на посаду чи з обов’язку». Крім того, в той час як існують засмучені, яких треба втішити, іноді трапляються і «втішені», яких потрібно «засмутити, розбудити, бо вони мають кам’яне серце й відучилися плакати».
«Жалоба, наприклад, — пояснив він, — це гіркий шлях, але може бути корисним для того, щоб відкрити очі на життя та на священну й незамінну цінність кожної людської особи, й у такі моменти ми усвідомлюємо, який короткий час».
Оплакувати гріх
Ще одним значенням цього «парадоксального блаженства» Святіший Отець назвав «оплакування гріха». Треба розрізняти ці поняття: є такі, що «сердяться, бо помилилися», однак це є проявом гордості, й ті, які «оплакують сподіяне зло, згаяне добро та зраду в стосунках із Богом». Така людина каже: «Я поранив того, кого люблю», й це викликає біль аж до сліз.
«Ідеться про підхід до власних помилок, важку, але життєву тему. Згадаймо про сльози святого Петра, які привели його до нової та набагато реальнішої любові: це плач, який очищає та оновлює. Петро поглянув на Ісуса й заплакав: його серце оновилося. На відміну від Юди, який не прийняв того, що помилився, і, бідолаха, скоїв самогубство. Збагнути гріх — це Божий дар, діло Святого Духа», — мовив Папа, підкреслюючи, що ми власними силами не можемо збагнути гріх, потрібно випрошувати цей дар у Господа.
Бог завжди прощає
У цьому контексті Святіший Отець навів слова святого Єфрема Сирійця, який казав, що обличчя, вмите сльозами, є «невимовно прекрасним». Ідеться про «красу покаяння». «Як завжди, християнське життя знаходить своє найкраще вираження в милосерді. Мудрим і блаженним є той, хто приймає біль, пов’язаний з любов’ю, бо отримає розраду Утішителя, Святого Духа, що є ніжністю Бога, який прощає та напоумляє», — сказав Папа, наголошуючи, що Бог завжди прощає, навіть найгірші гріхи, аби лиш ми «не втомлювалися просити прощення».
фінансово.
Щиро дякуємо!
