Роздуми над Божим словом на ІІ неділю Великого Посту, рік А
По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі». Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: «Це – мій улюблений Син, Котрого Я вподобав: Його слухайте». Почувши це, учні впали обличчям до землі та сильно злякалися. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: «Устаньте, не страхайтеся!» Підвівши свої очі, вони не бачили нікого, крім самого Ісуса. Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: «Нікому не розповідайте про це видіння аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих».
Мт 17, 1–9
«Три намети? Ну ось, Петро знову поводиться необачно!» — спадає нам на думку. Та чи справді Петро настільки вже не мав рації? Проаналізуймо.
Отже, Христос сам привів його разом із Яковом та Йоаном на вершину гори. Тут вони стали свідками дивовижної зустрічі преображеного Вчителя з давно померлими патріархами Мойсеєм та Іллею. Звісно, Петро до кінця не розумів, що відбувається, та він був у захваті, й цілком природно, що йому захотілося продовжити цей стан, подібний до перебування в небесах!
Ця подія зміцнила віру трьох апостолів. Вони бачили Божу славу і чули голос Небесного Отця, який сказав, що Ісус Христос — Його улюблений Син і що вони мають Його слухатися. Усе це справді було приголомшливо. Навіщо ж після такого спускатися з гори і продовжувати шлях за Христом на хрест?
Гора в Біблії — це символ Божої присутності. Так пророк Ілля зустрів Господа в легкому подиху вітру на горі Хорив. А Мойсей провів сорок днів на Синаї, перш ніж отримав скрижалі Завіту. Ісус невпинно закликає і тебе вирушити з Ним на гору самоти й молитви: якомога частіше брати участь у Святій Літургії, причащатися Його Пресвятого Тіла і Крові, роздумувати над Його словом. Тобто перебувати у присутності Господа всесвіту і благоговіти, усвідомлюючи, Хто Він.
У Господа щодня є для тебе особливе послання. Він хоче торкатися твого серця, говорити з ним. Зцілювати і перемінювати його. Як апостоли почули слова: «Це — Мій Улюблений Син» (Мт 17, 5), — ти в Євхаристії теж чуєш: «Ось Агнець Божий». А також: «Ідіть із миром, щоб служити з любов’ю Господу в ближніх», — коли надходить час спускатися з гори.
Коли віддаєш час самоті й молитві — це не бездіяльність або втеча від проблем. Це можливість навести порядок у собі, зміцнитися у вірі та знайти мудрість згори, щоб у своїй повсякденності творити вгодне Богові.
«Господи, я люблю Тебе! Допоможи мені щодня знаходити час для спілкування з Тобою. Святі Петре, Якове та Йоане, моліться за мене».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.