Навіщо сходити з гори?

Роздуми над Божим Словом на ІІ Неділю Великого Посту, рік А

Того часу Ісус бере Петра, Якова та його брата Йоана і виводить їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг же Його став білий, немов світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
Озвавшись, Петро сказав Ісусо­ві: «Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, зроблю тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іл­лі».
Він ще говорив, аж тут ясна хмара отінила їх, і ось з хмари пролунав го­лос: «Це є Мій Улюблений Син, яко­го Я вподобав. Слухайте Його!»
Почувши це, учні попадали до­лілиць і дуже злякалися.
Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: «Підійміться й не бійтеся».
Підвівши свої очі, учні не поба­чили нікого, крім одного Ісуса.
Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, говорячи: «Нікому не роз­повідайте про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих».

Мт 17, 1 – 9

«Три намети? Ну ось, Петро знову поводиться необачно!» — спадає нам на думку. Та чи справді Петро настільки вже не мав рації? Проаналізуймо.

Отже, Христос сам привів його разом із Яковом та Йоаном на вершину гори. Тут вони стали свідками дивовижної зустрічі преображеного Вчителя з давно померлими патріархами Мойсеєм та Іллею. Звісно, Петро до кінця не розумів, що відбувається, та він був у захваті, й цілком природно, що йому захотілося і далі перебувати в цьому стані, подібному до перебування в небесах!

Ця подія зміцнила віру трьох апостолів. Вони бачили Божу славу і чули голос Небесного Отця, який сказав, що Ісус Христос — Його улюблений Син і що вони мають Його слухатися. Усе це справді було приголомшливо. Навіщо ж після цього спускатися з гори та продовжувати шлях за Христом на хрест?

Гора в Біблії — це символ Божої присутності. Так пророк Ілля зустрів Господа в легкому подиху вітру на горі Хорив. А Мойсей провів сорок днів на Синаї, перш ніж отримав скрижалі Завіту. Ісус невпинно закликає і тебе вирушити з Ним на гору самоти й молитви: якомога частіше брати участь у Святій Літургії, причащатися Його Пресвятого Тіла і Крові, роздумувати над Його словом. Тобто перебувати у присутності Господа всесвіту і побожно схилятися перед Ним, усвідомлюючи ким Він є.

У Господа щодня є для тебе особливе послання. Він хоче торкатися твого серця, говорити з ним. Зцілювати та перемінювати його. Як апостоли почули слова: «Це є Мій Улюблений Син» (Мт 17, 5), — ти в Євхаристії теж чуєш: «Ось Агнець Божий». А коли надходить час спускатися з гори: «Ідіть із миром, щоб з любов’ю служити Господу в ближніх».

Коли віддаєш час самоті й молитві — це не бездіяльність або втеча від проблем. Це можливість навести порядок у собі, зміцнитися у вірі та знайти мудрість згори, щоб у своїй повсякденності творити те, що Богові до вподоби.

«Господи, я люблю Тебе! Допоможи мені щодня знаходити час для спілкування з Тобою. Святі Петре, Якове та Йоане, моліться за мене».

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.