Що потрібно, щоб любити Євхаристію?

Отець Йоахим Бадені ОР, по смерті якого минуло вже 10 років, був хорошим духовним учителем.

Цей текст постав за записом «Реколекцій останнього шансу», що був зроблений під час зустрічі о.Бадені зі студентами Домініканського душпастирства «Бечка» (Бочка) у Кракові.

Щоб любити Євхаристію, треба бути дуже віруючим. Вірити, що те, що мені подає священник, є Тілом Господнім, попри те, що я бачу тільки облатку. Я вірю — і прошу про світло.

Я переконаний, що це світло буде вам дане. Не одразу — бо буде випробування, час випробування, як це написано у Книзі Виходу. Юдеї раптом мають манну. І цієї манни — аж поперек горла. Постійно ця манна! У Єгипті то було як було, але була і рибка, і часничок, і цибулька. А тут — тільки манна і манна…

Господь Бог зробив так, що їм стало нудно. Подібно як нам, священникам, і мирянам теж, стає нудно на Святій Месі. Завжди одне і те саме. Завжди! І завжди є таємниця, щоб її відкрити. В кожній Святій Месі… в кожній.

Як це здолати? Просити Бога про світло. Нагадати Йому, що Він сам сказав, що Він — Друг. Що Він хоче бути приятелем. Що ця пожива Його Тіла і Його Крові перебуває в мені, і я — в Ньому, а Він — у мені.

Якщо хтось серед вас є закоханий (а ви всі маєте бути закохані, бо це нормально), тоді є перебування в цій людині. Вона перебуває в мені, а я в ній, це — взаємне перебування любові. Доброї людської любові, з якої постануть добрі подружжя, певно.

Натомість те саме, але надприродне, бо Боже, є між Богом і людиною. Бог, прийнятий у Святому Причасті, починає перебувати в людині. Ми про це не знаємо. Почитаємо молитвочки, хто має, або посидимо трошки — і підемо додому. А треба запам’ятати — і Дух Святий допоможе пам’ятати, — що було Причастя. І якщо буде пам’ять, від Духа Святого, то ми почнемо відчувати щось таке — не скажу, «як смак», але щось на подобу смаку; не фізичний смак. Він мені нагадує, що Бог мене нагодував своїм власним Тілом.

І як цей «майже-смак» буде закріплений у пам’яті, то він розвиватиметься, аж до «видимої» присутності — до бачення Бога у своїй душі, перебування Бога у моїй душі. А потім на Святій Месі я виразніше побачу в облатці Тіло Господнє. Не криваве, але сповнене сяйва. Це сяйво іноді триває і після Святого Причастя.

Я думаю, що Господь Бог дуже прагне годувати нас усіх.