Серце Ісуса, зі Словом Божим сутнісно з’єднане

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, зі Словом Божим сутнісно з’єднане

 Ми, люди, живемо мов у невидимому океані. Чи ходить хтось бульваром над Дніпром, чи блукає підземними коридорами, залишається вдома чи летить над Землею — він оточений потоками слів. Мільярди імпульсів, цілі потоки інформації подорожують повітряними та радіохвилями, кабелями… Голоси молодих і старих людей, гучні чи вишептані, несуть у собі те, що робить нас людьми. Вони інформують про прибуття поїзда і — вимовлені приголомшливим голосом — оголошують про смерть найближчої людини. Вони, як вогонь, несуть прокляття чи насильство, або оточують нас визнанням кохання. Кожен із нас живе в цьому невидимому людському океані слів, і кожне слово щось означає.В едемському саду Бог дав своєму любому синові завдання: назвати все живе. Адам дав імена рослинам і тваринам, він спілкувався з Євою, а також із самим Богом. Йому, Богу нескінченному і незбагненному, довелося вдатися до використання наших людських слів, щоб бути поруч із нами, щоб розповісти про себе. Навіть після первородного гріха ми чуємо Творця, який пояснює людям наслідки їхнього гріха: виникнуть труднощі в їхньому спілкуванні. Брехня демона, прадавнього змія, також отруїла людську мову. Однак Бог не перестав промовляти до людей, і ті, хто почув Його голос, зрозуміли, як сильно Його слова відрізняються від людських слів. Людська мова іноді схожа на пісок, а слова Бога — скеля спасіння. Брудну, як болото, брехню змиває живе джерело Божої правди, що міститься в словах пророків; Слово Боже триває вічно, й ним, як ми співаємо у псалмі, постали небеса. Коли людські слова підводять, то Божі стають немов світло, яке освітлює нерівні стежки.Людські слова занадто малі, щоб розповісти про Тайну Божу. Наприкінці свого Євангелія святий Йоан шкодує, що «і самий світ не вмістив би написаних книг», щоб точно переказати вчинки Ісуса. На початку свого Євангелія він називає Його «Словом». «In principio erat Verbum…» — на початку було якраз Боже Слово, і через нього постало все, від найменшого атома до найбільшої галактики. Отож це Слово — не якийсь звук; це навіть не те, що написано в Біблії. Світ і Святе Письмо — це немовби відображення цього Слова, а воно саме — це Бог. Це споконвічний Божий Розум, завдяки якому сам Творець пізнає себе і любить. Ми говоримо тут про найбільшу таємницю, про таємницю Пресвятої Трійці.

Коли ми схиляємо коліна перед Пресвятим Таїнством — у нас, мабуть, є найкраща можливість розмірковувати над цими тайнами. Слово Боже, відображене в кожному творінні, особливо в людині, що нагадує нам Біблія, насправді є живою Особою, Сином Божим. Це Слово стало тілом, об’єднавшись із людським серцем. Ось чому наша релігія — це не лише «релігія книги», де найважливіше — це книга, сповнена слів пророків та євангелістів. Ні: наша релігія — це релігія «живої книги Божественного Серця», відкритої нам під час цієї адорації, відкритої в святих таїнствах, особливо під час Святої Меси. Якщо буде в нас бажання вислухати це «Божественне мовчання», якщо ми сприймемо кожне слово Біблії з повагою та слухатимемо інших людей, це виправить також і наші слова, вилікує джерело мови, яким ми можемо іноді образити навіть наших близьких. Як пише св.Яків: «тими самими устами благословляємо Бога і проклинаємо створених Ним людей» — створених на Його образ і подобу. Повірмо, що Боже Слово має силу змінити нас.