Зіна Заботіна пришла до «Кухні для бездомних Карітас-Спес» на початку карантину: написала на Фейсбук і наступного дня вже була на служінні.
Коли не працювало метро, добиралась через весь Київ на таксі. Навіть своє 40-річчя святкувала на роздачах. Про свої 75 днів волонтерства для бездомних розповідає так:
— Я почала допомагати годувати людей на початку карантину. Мене дуже берегли й кілька тижнів я не мала жодного доступу до бездомних. Мастила бутерброди в машині. Пригадуючи з того, що було найважчим, — для мене це був холод. Ми й наші підопічні дуже чекали на тепло. Служіння були щоденними, і одного дня ми з Ігорем Янковським (соцпрацівник КСУ. — Авт.) залишились удвох на годуванні. Я стала на роздачу їжі, тоді й відбулось моє перше знайомство з цими людьми.
Спочатку, я знала всіх по прізвиськах: «Таракан», «Батюшка», «Золотий зуб»… Потім стала дізнаватись їхні імена. Так і питала: як Вас звати? Я люблю називати людей на ім’я і бачу, що їм приємно це чути. Почала розпитувати, як у них справи, що нового. Вони розповідали мені про своє життя, навіть показували свої фото, говорили про своїх «недомашніх» улюбленців. Потім навіть почали з’являтись «улюбленці», хоча це не є добрим (сміється). Звісно, коли бачимо, як людина попри несприятливі обставини старається, як працює на кількох роботах, то хочемо її по особливому підтримати. Наприклад, ми знали, що Ваня працює і добирається до нас аж із Червоного Хутора, то весь колектив працівників і волонтерів чекали на нього. Він був у нас останнім. Завжди приходив після 21 години.
До нас приходять звичайні люди, яким окрім їжі та речей ще дуже важливо бачити, що вони для нас важливі. Для нас кожен — цінний і ми чекаємо на нього. Я бачила, як розквітають люди, вони відкриваються на доброту.
Я почула стільки компліментів і добрих слів до себе, що вистачить на все життя (усміхається). Ну ось, приходить до нас такий патлатий Льоша, він мене називає і «сонцем», і «зірочкою». Дідусь один квіти мені приносив, і це було так щиро. Вони хочуть віддячити за добро. Найбільше мене зворушують історії кохання, коли я бачу, що людина за будь-яких обставин спрагла любові, ніжності, хоче не тільки отримувати, а й дарувати свою турботу. Якось перед годуваннями сидимо з Ігорем, чекаємо на брата Себастіана (брат Себастіан Янковський ОМІ, координатор програми «Кухня для бездомних Карітас-Спес». — Авт.). Іде Андрій, на прізвисько «Таракан», з трьома трояндами і шоколадкою. Іде такий піднесений. Попросив поставити квіти у воду, а шоколад у холод, сказав, що чекає на дівчину, яку зустрів, і що їсти будуть тільки разом. Він сидів і чекав її цілий вечір, а вона не прийшла. Він так засмутився, що навіть не їв, не забрав ні квіти, ні шоколадку. Я була просто вражена, що чоловік, який уже десятиліття на вулиці, зранений способом життя, алкоголем, — може бути таким вразливим і романтичним. Також важливим для мене став той факт, що ті, хто знаходили роботу, до нас більше не приходили, передавали подяки через інших і говорили про те, що в них все гаразд.
Програма «Кухня для бездомних» від Релігійної Місії «Карітас-Спес Україна» постійно діє в Києві вже понад 8 років, двічі на тиждень по шести локаціях розвозили гарячі обіди. З початком карантину в дворі храму св.Олександра годування 200 людей стали щоденними, по буднях з 17:00 до 22:00. Крім їжі, бідні можуть отримати засоби гігієни, одяг та обробити рани. Також у певні дні з ними працює волонтер-психолог.
Підтримати допомогу бідним та бездомним можна, склавши пожертву на рахунок:
р/р Карітас-Спес РЕЛІГІЙНА МІСІЯ «КАРІТАС-СПЕС» /CARITAS-SPES/ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ
ЄДРПОУ: 21664879
Номер рахунку: UA33 3808 0500 0000 0026 0023 70996
Код банку (МФО): 380805 Назва банку : Райффайзен Банк Аваль»
Призначення платежу: «Благодійна допомога: кухня для бездомних»
Або перерахувавши кошти на картку ПРИВАТБАНКУ: 4246001000576722 (РЕЛІГІЙНА МІСІЯ КАРІТАС-СПЕС). Призначення платежу: «Благодійна допомога: кухня для бездомних».