Для мене «католицький» — це «найкращий»

Час від часу до мене приходять каяники, які свідчать, що їхнє життя здаля від Бога було справжнім жахом.

Хоча спершу здавалося, що визволення з-під Божої опіки і «нагляду» Церкви принесуть справжню свободу, — але дуже швидко виявлялося, що без віри життя не таке вже й кольорове.

Віра і сила

У вірі є певна міць, яка дозволяє зрозуміти, що ми не власними силами виходимо на герць зі світом, а розраховуємо також на допомогу згори. Я завжди в такі миті пригадую слова св.Петра до Ісуса: «Господи, до кого підемо?» В них міститься певний радикалізм, який зрозуміють лише ті, хто бачить різницю між життям з Ісусом та життям без Нього.

Кожен з нас має зробити вибір, незалежно від того, чи він затятий атеїст, чи святий. Швидко виявляється, що вибрати справжнього вчителя — нелегко, бо вибір невеликий, щоб не сказати мізерно малий…

Хоча зараз багато хто вважає себе вчителем і навіть заробляє на своєму «вчительстві» значний капітал, але їм бракує чогось, що має тільки Ісус. Це «сила згори» або, просто кажучи, благодать, завдяки якій людина може робити речі, недоступні невіруючим людям. Ісус розповів про це в притчі, кажучи, що достатньо крихти віри, щоб пересувати гори і навіть робити чудеса більші, ніж робив Він. Чи ми справді розуміємо вагу цих слів?

Сила Ісуса і зустріч з істинним Богом

Крім того, я особисто і необ’єктивно стверджую, що ми, католики, перебуваємо у привілейованому становищі. Я глибоко вірю в Католицьку Церкву і присутність Істини в її вченні. Без Церкви місія Ісуса закінчилася б за Його життя і обмежилась би маленькою римською провінцією на околиці світу.

Католицизм має в собі силу Христа, яка походить від слів Ісуса, сказаних Петру, що «брами пекельні її (Церкву) не переможуть». Але чи є у нас якісь конкретні докази того, що це саме так?

Свого часу мене вразили цьому контексті слова Карла Густава Юнга, який поділився своїм психіатричним досвідом:

«Я лікував сотні людей, більшість із них були протестанти, менше було євреїв і п’ятеро чи шестеро — католики. Серед пацієнтів, якими я займався в другій половині свого життя, не було жодного, чия проблема врешті-решт не зводилась би до того, щоб знайти правильний релігійний погляд на світ. Я навіть стверджую, що кожен із них захворів, тому що втратив те, що великі релігії всіх часів давали людям, а повернення до здоров’я було для них можливим тільки, якщо вони повернуть собі віру» (C. G. Jung, Modern man in Search of a Soul).

Цікаво, що радісні протестанти і бездоганні євреї частіше потрапляли в халепу, ніж католики (а можливо, просто мали більше сміливості, щоб звернутися до психіатра?). Я, звісно, не хочу узагальнювати, але «нормальність» католицизму здається мені тут ключовою.

Католицька духовність від часів св. Бенедикта — це духовність поміркованості, розуму, здорової містики, дії, любові та милосердя, благодаті, що долає гріх і слабкість, культури, доброзичливої до людини і приємної Богу. Католицизм — це найкращий шлях розвитку людини і гарантія зустрічі з істинним Богом, тому я наголошую, що «католицький» — це «найкращий».

Переклад CREDO за матеріалами: о.Матеуш Шершень CSMA, Aleteia