Минулого Різдва я запозичив думку англійського духовного письменника Керілла Гауслендера, що дерево ясел передвіщає дерево хреста: Різдво вказує на Великдень, але тільки через Хресну дорогу до Голгофи.
Тоді я згадав двох сучасних католицьких сповідників: Верховного Архієпископа УГКЦ Святослава Шевчука і Джиммі Лая, в’язня сумління, що вже понад тисячу днів перебуває у в’язниці Стенлі в Гонконзі. Вони обидва — героїчні свідки задуму історії спасіння.
Коли після Різдва і кількох тижнів звичайного періоду Церква перейшла на шлях навернення Великого посту, ці двоє чоловіків були покликані до ще більших страждань — і дали ще шляхетніше свідчення.
Я мав честь приймати Верховного Архієпископа Шевчука у Центрі етики та публічної політики під час його лютневого візиту у Вашингтон. Там я сказав іншим гостям, що, коли я вперше зустрів архієпископа невдовзі після його обрання в 2011 році і поділився з ним тривожною запискою про агресивно антиукраїнського лідера РПЦ, з яким я нещодавно розмовляв, я був вражений його винятковим спокоєм: таким, який походить від насиченого внутрішнього життя, живленого молитвою і Таїнствами. Так сталося, що моєму другові довелося використати всі доступні духовні ресурси, щоб витримати решту візиту у Вашингтон.
Оскільки йому відмовили у зустрічі з будь-яким значущим представником адміністрації, його направили до голови «Офісу віри» Білого дому, пасторки Поли Вайт, чиї знання про боротьбу України за виживання не є, скажімо так, вичерпними, і чий офіс не має нічого спільного із зовнішньою політикою. Потім йому довелося спостерігати, як високопоставлені американські чиновники хибно представляють агресора у війні, яка спустошила його країну, засуджують його президента як диктатора і брехливо звинувачують Україну у невдячності за американську допомогу. Тим часом, поки США чинили невпинний тиск на український уряд, російські напади на цивільну інфраструктуру України посилилися, і з американських вуст не пролунало жодного слова засудження того, що розбиває серце кожного українця: мерзенного викрадення тисяч українських дітей, яких зараз «перевиховують» у росії.
Проте Верховний Архієпископ Шевчук залишався спокійним і рішучим на цій Хресній дорозі, і, звертаючись до велелюдної аудиторії у Вашингтоні і Торонто, він закликав свій народ і всіх людей доброї волі виявляти християнську надію, чинячи опір злу правдою.
Хресна дорога Джиммі Лая після Різдва теж стала важчою.
Зустрівшись із його сином Себастьєном і міжнародною командою юристів Лая у нью-йоркській резиденції кардинала Тімоті Долана, я дізнався, що показовий судовий процес, на якому Джиммі звинувачують у порушенні драконівського «закону про національну безпеку» Гонконгу, ймовірно, затягнеться до 2026 року. Коли його приводять із камери без вікон до цієї непристойної пародії на судовий процес, судді лають Джиммі в очевидній спробі зламати його і залякати будь-якого жителя Гонконгу, який міг би спокуситися наслідувати його приклад непохитності у захисті основних прав людини. Згадується опис тоталітаризму Орвеллом у романі «1984»: «Уявіть собі чобіт, який назавжди залишить слід на людському обличчі».
Але Джиммі Лай наполягає на своєму свідченні, незважаючи на те, що тепер його наглядачі відмовляють йому у радості Святого Причастя, яке він приймав, коли кардинал Йосиф Чень відвідував його у в’язниці. Проте дев’яностотрирічний кардинал зараз прикутий до інвалідного візка; він не може потрапити до в’язниці Стенлі; і спадкоємці сталіністів, які керують Гонконгом, не дозволяють іншим священникам вділяти Джиммі Таїнство.
З цього приводу, як і загалом щодо цього сповільненого мучеництва, Ватикан жодного разу не висловив протесту. Лідери Церкви так само не висловили жодного слова підтримки Джиммі Лаю і його сім’ї. І все ж Джиммі залишається таким же непохитним у своєму католицькому опорі тиранії та переслідуванням, як Томас Мор у Лондонському Тауері багато століть тому.
Зараз багато християн моляться Дорогу світла, стояння Воскресіння, як продовження пасхального шляху Хресної дороги. Дорога світла завершує роздуми Церкви над пасхальною таємницею Христових Страстей, смерті та воскресіння, яка щороку нагадує нам: якими би темними не виглядали обрії, Божі наміри будуть виправдані історією, і наше покликання — довести інших до пізнання цієї істини.
Так роблять Верховний Архієпископ Святослав Шевчук та Джиммі Лай. І саме тому Хресна дорога, якою вони зараз ступають, відкривається у Дорозі світла, яка допомагає іншим пізнати Ім’я і знайти Шлях.
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, georgeweigel.com